Тінь попередника

— Цу. Ми тому й науковці, що висуваємо різні гіпотези. Між іншим, я так розумію, що ця місцева сексі тобі сподобалася.

— Яка ще «місцева сексі»?

— Не прикидайся, Рене. Я маю на увазі Таму.

— А чому ти вирішив, що Тама — «місцева сексі»?

Вольск витріщився на детектива:

— Гело сказав, що вона ксенобіолог місцевої Служби.

— Алексе, дорогий, тобі потрібно бути уважнішим.

— Тобто?

— А що тут у нас на сніданок? — Марков поглянув на дисплей сервіратора. — О, «кідронійські котлетки» з томатним салатом! Це повинна бути якась смакота. Спробуємо… У нас на Тіронії не роблять томатних салатів. Тільки синтетичні кетчупи.

— Рене, не зістрибуй з теми. Ти щось таке просік, я ж бачу.

— Я ж детектив, Алексе. Це моя професія — щось якось і десь просікати… А що ж це за фіґня така: «ескалоп по-адміральськи», га? Ти коли-небудь їв адміральські відбивні? А пивом їх запивають? Чи лише тим їхнім кислим морсом.

— То що там не те із Тамою?

— Там все «не те».

— Що «все»?

— Ти звернув увагу на тональну косметику на її шиї?

— Ні.

— От бачиш, ти навіть не подивився на шию найкрасивішої дівчини, яку ми зустріли на цій планеті. І про що ж з тобою балакати після такого проколу? Ну гаразд, не ображайся, я жартую… Вах, скажу тобі, ці котлети — це ж щось із чимось! Спробуй, тобі сподобаються. Спробуй, спробуй… І замов собі пиво номер дванадцять. Здається, воно натуральне.

— Натуральне?

— Настояне на місцевих головоногих.

— Цу!

— Жарт.

— Я розумію, не ідіот… Так яка там біда з Таминою косметикою?

— Вона накладена у двох місцях. Тут і тут, — Марков притиснув вказівний і великий пальці правої руки до своєї шиї. — Накладена для того щоби щось від нас приховати. Здогадайся з трьох разів, що саме?

— Приховати від нас?

— Ну, напруж мозок, поміркуй. Що залишає на шиї дві великі червоні плями?

— Страхувальний затискувач кокону?

— О! — Марков з насолодою ковтнув пиво. — Як висловлюються наші друзі-конторщики: ти на правильному шляху, омадо. Саме так: шийний затискувач протиперевантажного транспортного кокону космічного корабля. Плями від його липучок зазвичай зникають під час карантину, через дві доби. Який висновок напрошується?

— Тама прилетіла з іншої планети?

— І, на відміну від нас з тобою, вона не зависала три доби на карантинній станції.

— А можливо, у неї надто ніжна шкіра?

— Не дуркуй.

— Або ж прищі.

— Ти ж знаєш, що я правий.

— Рене, я цілком довіряю тобі як видатному професіоналові.

— Спасибі, омадо. Добре слово і ґиргові приємне.

— Але ж без проходження карантину…

— …Неможливо потрапити на Кідронію. Правильно, мудрий омадо. Офіційно потрапити не вийде, так.

— Отже, вона потрапила сюди неофіційно? Це ж як? Контрабандою? У десантному контейнері?

— Існує декілька варіантів. Перший: в особливих випадках військові кораблі сідають на планету без карантинних та інших бюрократичних процедур. Наприклад, база Гардік має свій космодром і володіє правом екстериторіальності. Цивільну інспекцію на базу не допускають. І, відповідно, тих, хто прибув на планету, цивільні перевіряти права не мають. Інспекції, звісно ж, для протоколу і тому подібного, відсилають перелік прибулих. Але хтось може й не потрапити до цього переліку. Помилка. Нібито.

— Але ж військові все одно проходять карантин на базі.

— Або не проходять. Хто це перевірить? Ніхто. Ось незабаром сюди прилетять два великі начальники — сенатор і намісниця. Невже ти думаєш, що цих лордів і почет їхніх нахлібників змусять проходити карантин? Не будь таким наївним, Алексе. Це тобі не твій ситий тлустий Арпікран.

— Погоджуюся. Це — худюча голодна Кідронія. А другий варіант?

— Поряд із системою Абелари, як тобі відомо, знаменитий 56-й Лімес. Зовсім поряд — лише за два десятитисячних парсека[35]. Через п'ятдесят шостий йде жвавий торговий трафік. Усі двострибкові рейси танкерів і вантажників до Сектора Кастора і на Лімес Альдебарана[36]. Із одного з таких транзитних транспортників могли десантувати капсулу.

— Це малоймовірно, Рене. Такі швидкісні й малопомітні десантні капсули є лише на спеціальних розвідувальних рейдерах. А спеціальні рейдери…

— Виходить, Тама того вартує… їхнє темне пиво теж непогане. Але дванадцяте було кращим.