Тінь попередника
- Автор: Ешкилев Владимир
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Ярославів Вал
- ISBN: 978-617-605-009-4
- Жанр: Космическая фантастика
Электронная книга - «Тінь попередника». Краткое содержание книги:
Роман «Тінь попередника» В.Єшкілєва — перший з трилогії «Фаренго», що виходить в серії інтелектуальних романів «Червоне та чорне», є прикладом абсолютної позажанрової інтеграції почуттів, відчуттів і вчинків. Бо що є реальністю, а що фантастикою — на це навряд чи хтось зможе відповісти.
* * *
Володимир Єшкілєв народився в 1965 році в Івано-Франківську. Естет, енциклопедист і гурман літератури. Колекціонер вражень і шукач пригод. Його твори нагадують елегійні райські кущі, до яких несподівано завітала неприхована правда життя, і ми знову поринаємо в одвічне протистояння добра і зла, любові і ненависті, світла і темряви. В. Єшкілєв — майстер, який одним мазком може змінити напрямок сюжету. Пише в різних жанрах, але віддає перевагу інтелектуалізму в літературі.
Автор низки оповідань, новел, есе. Окремими виданнями вийшли романи «Адепт» (разом з Олегом Гуцуляком), «Втеча майстра Пінзеля», «Богиня і консультант» та інші. Роман «Тінь попередника» — перша частина трилогії «Фаренго».
Теслен пройшов до рубки і зайняв сидіння-кокон, призначене для пасажирів. Кіборґ-охоронець втягнув до свого корпусу павучі лапи й примостився поряд, у спеціальній ніші. Його імітатори очей потьмяніли — кіборґ перейшов на економний режим. Розпочалися передстартові процедури. Після того, як усі системи «Капітана Паландо» набули повної автономності й припинили обмінюватися інформацією з орбітальною базою, Аннадір увів до корабельного супремусу рейсове завдання. Водночас захисне поле заблокувало всі можливі канали витоку даних з корабля. Це була стандартна процедура, запроваджена штабом Флоту відразу після Війни. Аґенти ящерів могли діяти де завгодно.
— Ми йдемо до Лімесу Кита? — запитав Аннадір, переглядаючи параметри рейсового завдання. Лише той, хто добре знав капітана, зміг би розчути в його голосі здивування.
— Там перестрибнемо. У нас палива на два повноцінних розгони. Але технікам Ґрідаса про це невідомо.
— Навіть мені про це невідомо, — завважив капітан. — Як це зробили?
— Новітні досягнення подвійної бухгалтерії плюс повний відстій у службах головного техніка. Проте аналітики Ґрідаса знають, що на Киті весь паливний ресурс контролюється непідкупними хлопцями з П'ятнадцятого флоту, й, відповідно, ми без відома Служби нікуди не дінемося. Нехай сплять далі.
— Але їхні станції спостереження не сплять ніколи. Вони все одно зафіксують радіанту нашого другого занурення в лімес.
— А ми там не будемо сходити на Темні Шляхи. Ми стрибнемо крізь локальну сингулярність[40].
— Через «діру»? Отже, наш справжній пункт призначення десь біля Кита?
— На все свій час, Алі. Зараз ми це обговорювати не будемо. Перед другим стрибком завантажимо другу частину рейсового завдання до супремосу під тим самим паролем.
— Передбачливо, — погодився Бегемот. Індикатори його кокону вже миготіли синім світлом, відраховуючи останні хвилини «сухого режиму». — Та все ж, командире, якось не віриться, що в наш час можна обійти Службу. На місці прибуття, наскільки я розумію, також сидітимуть їхні резиденти. Ці діти темряви всюди засіли.
— Алі, давай будемо вирішувати проблеми тоді, коли вони виникатимуть.
— Вам видніше, адмірале.
Бегемот опустив прозоре забрало шолома. Індикатори змінили колір із синього на фіолетовий. Кокон Аннадіра огорнувся плівкою, і лінивий потік безбарвного гелю відділив капітана від швидкого потоку подій.
— «Видніше! — адмірал заплющив очі. — Якби ж то… До Піфії нібито все передбачено. Але, Батьки-відновителі, як передбачити все те, що чекає нас на самій Піфії?»
Піфія (11КВ23:3, перша астрономічна назва — Еніада, священна назва — Магонія) — третя планета червоної зірки спектрального класу М9 Рірі (стародавня назва — Епсилон Ерідану). Маса — 0,86 маси Землі, орбітальний період — 308 днів, ексцентриситет — 0,0094, діаметр — 12730 км, сила тяжіння — 0,91 земної, кут нахилу екватора до лінії орбіти — 18 градусів, період обертання навколо осі — 41 година. Планета має три природні супутники — Морну, Гермезію і Астротею.
Два водяних океани займають більше половини поверхні планети, дві третини суходолу протягом усього року вкриті льодовиками. Середньорічна температура в зоні екватору — 140 °C. Найбільша глибина океану — 3 км, найвищі гори — Хребет Примар — 5,6 км над рівнем моря. Ґрунти переважно мергелевого типу. Атмосфера азотно-вуглецева, кисню менше 3 %. Адаптація атмосфери для життя людей визнана недоцільною. Планета має тубільні флору і фауну, які сформувались за Арпейської планетарної ери, приблизно чотириста мільйонів років тому. Серед тварин переважають риби, птахоящери і частково вимерлі теплокровні тетраподи. На суші, в океані та в атмосфері зустрічаються небезпечні для людини організми і хвороботворні віруси.
Планета відкрита астрономами Землі до Ери Відновлення. Перше дослідження безпілотним зондом «Клавдій Птолемей» здійснили у 2165 році Ери Посланців[41], перша пілотована експедиція досягла Піфії у 2218 році ЕП (зореліт «Ахілл», капітан Стефанія Гасха-Діас), регулярна колонізація розпочалася у 23 році Ери Відновлення. Основний потік переселенців складали земляни і жителі Марса. Юридично планетою-протектором (метрополією) є Земля, а ґарантом громадянських прав поселенської общини Піфії — Союзний Конґрес Землі. Першим куратором колонії був землянин Юнус Німад (23–24 pp.). У наш час (415 р. Ери Відновлення) на планеті мешкає 3,1 мільйона колоністів з правами імперського громадянства, головне місто — Сецзе, 400 тисяч мешканців.
40
Локальна сингулярність — викривлення тривимірного простору, обумовлене наявністю надмасивного об'єкту з малими лінійними розмірами, наприклад невеликої «чорної діри».
41
Ера Посланців (Ера Меси, Anno Domini) — епоха, у якій літочисленння велося від умовної дати Різдва Христового, Передувала Ері Відновлення (1 януарія 1 року Ери Відновлення настало після 31 десембрія 2307 року Ери Посланців). Відповідно, 416 рік ЕВ є 2723 роком від Різдва Христового.