Ресторан на краю Всесвіту
- Автор: Адамс Дуглас Ноэль
- Серия: Путівник по Галактиці для космотуристів #2
- Год: 1996
- Язык: украинский
- Переводчик: Павло Насада
- Жанр: Космическая фантастика
Электронная книга - «Ресторан на краю Всесвіту». Краткое содержание книги:
— Марвіне, — вимовила Тріліан приязним і щирим тоном, яким тільки вона одна могла розмовляти з цим химерним створінням, — якщо тобі усе було відомо заздалегідь, то чому ти нічого нам не сказав?
Голова Марвіна повернулася у її бік.
— Ви ж не запитували, — простодушно відповів він.
— Гаразд, у такому випадку ми запитуємо тебе зараз, залізяко, — сказав Форд, зупинившись перед Марвіном.
У цю мить кораблем несподівано перестало хитати і трусити, завивання двигуна перейшли в тихеньке гудіння.
— Агов, Форде, — зрадів Зафод, — це непогано. Тобі вдалося розібратися в управлінні цим кораблем?
— Ні, - відповів Форд, — я просто залишив у спокої панель управління.
Гадаю, нам краще спокійно чекати, куди прилетить цей корабель, а потім швиденько накивати п’ятами.
— Авжеж, правильно, — погодився Зафод.
— Я ж казав, що вам це нецікаво, — промимрив сам до себе Марвін, вмостився у кутку рубки і вимкнувся.
— Біда в тім, — сказав Форд, — що єдиний прилад на кораблі, показники якого можна зрозуміти, трохи мене непокоїть. Якщо це те, що я думаю, і якщо він показує саме те, що я думаю, то ми опинилися уже надто далеко у минулому. Приблизно два мільйони років до нашого власного часу.
Зафод стенув плечима.
— Час — це дурниця, — сказав він.
— А мене, однак, цікавить, кому належить цей корабель, — сказав Артур.
— Мені, - відповів Зафод.
— Ні. Мене цікавить, кому він належить насправді.
— Мені. Кому ж іще, — наполягав Зафод. — Послухай, приватна власність — це свого роду крадіжка, так? Таким чином вкрадене — це приватна власність, правда ж?
— Краще скажи це зорельотові, - сказав Артур.
Зафод підійшов до панелі управління.
— Увага, — сказав він, грюкнувши по панелі, - це говорить новий власник корабля…
Більше він не вимовив ані слова. Одразу відбулося кілька змін.
Корабель закінчив мандрівку в часі і вигулькнув у реальному просторі.
Запрацювали усі прилади на панелі управління, які мовчали протягом подорожі у часі.
Великий оглядовий екран над панеллю управління блимнув і прокинувся до життя — на ньому з’явилося зображення зоряного неба і великого гарячого сонця прямо у них по курсу.
Втім, жодне з зазначених явищ не було винувате в тому, що у цю ж мить Зафода щось підняло і кинуло на задню стіну кабіни. Інших теж.
Їх знову підхопило на ноги громоподібне ревіння, яке раптово пролунало з гучномовців навколо оглядового екрана.
РОЗДІЛ 21
Внизу на безводній, висушеній сонцем планеті Какрафун, посеред просторої пустелі працівники сцени випробовували системи звуковідтворення.
Тобто у пустелі перебували системи звуковідтворення, а не самі працівники сцени. Вони знайшли прихисток на борту безпечного велетенського контрольного корабля «Небезпечної зони», який кружляв навколо планети на висоті чотириста миль, і керували випробуваннями звідтіля. Коли звук вмикали на повну потужність, у радіусі п’яти миль навколо велетенських, укопаних у землю гучномовців не вижила б жодна жива душа. Якщо б у п’ятимильній зоні опинився Артур Дент, то перед кінцем у нього б промайнула думка, що нагромадження апаратури для звуковідтворення і розмірами і обрисами нагадує Манхеттен. Безліч нейтронних багатофазових гучномовців здіймалися повторними вежами над горизонтом. У їхній тіні ховалися плутонієві реактори і сейсмічні підсилювачі.
Глибоко внизу, сховані у бетонних бункерах, містилися інструменти, якими музиканти керували з допомогою дистанційного управління — масивна фотонна агітара, басовий детонатор і гіпервибуховий комплекс ударних інструментів.
То мав бути дуже гучний концерт.
На борту гігантського контрольного корабля панували безлад і біганина.
Прибув Хотблек Дезіато на своєму кораблі-лімузині, який видавався не більшим за пуголовка поруч із контрольним кораблем. Непорушного, без ознак життя джентльмена перевезли високими, з аркоподібною стелею коридорами до медіума, який інтерпретуватиме психічні імпульси музиканта для клавіатури агітари.
Прибули також лікар, логік і океанолог. Їм заплатили неймовірну суму грошей за те, щоб вони прилетіли сюди з Максімегалона і спробували порозумітися з солістом групи, який зачинився у ванній з пляшечкою пігулок і відмовлявся вийти, доки йому переконливо не доведуть, що він не риба.
Басист був зайнятий тим, що розстрілював з кулемета стіни своєї спальні, а барабанщика взагалі ніхто на борту не бачив.
У результаті поспішних пошуків виявилося, що він, начебто й не про нього мова, на відстані ста світлових років стоїть собі на пляжі Сантрагінуса V, де, як він стверджував, уже півгодини почуває себе щасливим і знайшов маленький камінчик, з яким буде дружити.