Убік

Іншими словами: як далеко здатний зайти процес розпаду?»

— А спробуймо дещо інше, — запропонував Ел. Він ішов проходом, минаючи консерви, пачки та коробки з їжею. Діставшись нарешті до відділу техніки, Ел навмання обрав дорогий німецький магнітофон. — Виглядає непогано, — сказав він до Джо, який ішов слідом. Тоді взяв ще один, і досі запакований. — Купімо його й візьмімо з собою до Нью-Йорка.

— Ти не хочеш відкрити? — запитав Джо. — Перевірити, перш ніж купувати?

— Гадаю, я й так знаю, що ми там побачимо, — відповів Ел. — І це не можна перевірити тут. — Він поніс магнітофон до каси.

Повернувшись до Нью-Йорка, вони віддали магнітофон у технічний відділ фірми «Ранситер і компаньйони».

Через п’ятнадцять хвилин головний механік, розібравши попередньо пристрій, уже доповідав їм про свої висновки.

— Усі рухомі елементи механізму, що відповідає за прокручування стрічки, зношені. Гумовий ролик місцями протертий; всередині всюди шматочки гуми. Гальмівних колодок для швидкісної прокрутки вперед та назад практично не лишилося. Необхідна ґрунтовна чистка і змазка: ним багато користувалися. Насправді я б навіть сказав, що тут знадобиться капітальний ремонт, включно із заміною пасиків.

— Його вже використовували кілька років? — запитав Ел.

— Можливо. Як довго він у вас?

— Я купив його сьогодні, — відповів Ел.

— Це неможливо, — сказав майстер. — Якщо ж це правда, то вони продали вам...

— Я знаю, що вони мені продали, — відповів Ел. — І знав про це ще коли його купував, навіть не відкриваючи коробки. Новісінький магнітофон, — звернувся він до Джо, — і вже цілковито зношений. Куплений за несправжні гроші, які супермаркет охоче прийняв. Нікчемні гроші, нікчемна покупка — у цьому є якась логіка.

— Сьогодні не мій день, — сказав майстер. — Коли я прокинувся вранці, мій папужка лежав мертвий.

— Від чого він помер? — запитав Джо.

— Не знаю, просто помер. Лежав закляклий, мов дошка. — Майстер замахав кострубатим пальцем до Ела. — Я маю дещо вам сказати про цей магнітофон. Те, чого ви не знаєте. Він не просто зношений, таку модель не випускають ось уже сорок років. Тепер у таких пристроях не використовують ані гумових роликів, ані пасиків. Ви ніколи не знайдете до нього запасних деталей, хіба що хтось виготовляє їх вручну. І воно того не варте. Цей мотлох безнадійно застарів. Викиньте його. Просто забудьте.

— Ваша правда. Я про це не знав, — сказав Ел, і вони з Джо вийшли з майстерні у коридор. — Тепер йдеться вже не про занепад, це щось інше. І нам буде важко знайти незіпсуті харчі — будь-де і будь-які. Які продукти у супермаркетах будуть придатними після стількох років?

— Консерви, — відповів Джо. — В тому супермаркеті в Балтиморі було багато консервів.

— І тепер ми розуміємо, чому, — сказав Ел. — Сорок років тому значно більше продуктів у супермаркетах продавалося у консервованому, а не замороженому вигляді. Це може стати нашим єдиним джерелом харчів, твоя правда. — Він задумався. — Однак всього за день усе стрибнуло від двох років до сорока. Завтра о цій порі це може бути вже сто років. Немає їжі, яка б не зіпсувалася за сто років, навіть якщо це консерви.