Ставка більша за життя. Частина 2
- Автор: Збых Анджей
- Год: 1972
- Язык: украинский
- Год: "Радянський письменник"
- Переводчик: Микола Дуркевич
- Жанр: Другие приключения
Электронная книга - «Ставка більша за життя. Частина 2». Краткое содержание книги:
Одне завдання відповідальніше за друге, але Мочульський, що діє під прибраним ім’ям Ганса Клосса, знаходить у собі силу волі не схибити у ворожому оточенні, вийти переможцем у поєдинках із абвером та гестапо.
Книжка складається з шести новел, в основу яких лягли воєнні події 1943–1944 років. Вони є продовженням однойменного роману польського автора, що виходив у видавництві 1970 року.
— Я тебе спіймав, — сказав німець. — Не рухайся. Документи і отой аркуш. Хутчій.
Ситуація була безнадійна. Казик подав гітлерівцеві перепустку й ескіз.
— Ганс Мольке, — прочитав той. — Дай аусвайс, — буркнув він.
Казик завагався. Чи помітив їх вартовий? Вони все ще були в його полі зору, може, й побачив. Хлопець відчув, як на лобі виступили краплини поту; шансів не було ніяких. Він простяг німцеві кеннкарту.
— Казимеж Труханович, — розсміявся гітлерівець. — Украв перепустку, га? Працюєш на перевантажувальній станції?
— Так, — відповів Казик і тої ж миті вирішив, що більше нічого не скаже. Він заплющив очі й подумав: все, що буде потім, не має вже ніякого значення. Для нього всьому настав кінець.
Тим часом німець обережно згорнув перепустку і кеннкарту. Він мовчав, і це тривале мовчання здавалося Казикові дедалі дивнішим. Адже він повинен негайно відвести Казика в караульну і звідтіля відправити його в гестапо, а він чомусь вагається, ніби не може або не хоче нічого вирішити. Вони бачили зараз спину вартового; через кілька кроків солдат повернеться, піде назад і тоді побачить їх.
— Іди, — сказав німець.
Казик не зрозумів.
— Іди, — повторив той і віддав хлопцеві документи. Потім пішов швидким кроком, не оглядаючись, ніби не був впевнений у тому, що не зробить інакше.
Казик усе ще не вірив. Він був сам, був вільний, йому здавалося, що це сон, що такого не могло трапитись… Все ще невпевнений і приголомшений, він вийшов на центральну дорогу і без перешкод поминув вартового, що стояв у брамі. Ніхто за ним не йшов, ніхто за ним не стежив.
У залізничні майстерні Казик встиг повернутися раніше за шефа і поклав перепустку назад у сейф. Руки в нього тремтіли, коли він працював відмичкою. У своїй комірчині він відчинив вікно і довго дивився, як на заводську вітку заганяють товарні вагони… Що тепер робити? Втікати? Не можна, бо треба попередити Едварда. А в нього він повинен бути тільки завтра… Хлопець відкрив шухляди письмового столу і заходився набивати кишені якимись паперами, потім знову сів до столу.
“Опануй себе, — думав він, — можливо, тобі ще нічого не загрожує, просто тобі поталанило напасти на чесну людину”.
Казик шкодував, що не має з собою зброї, з нею він почував би себе зараз упевненіше, але Едвард не дозволяв брати зброю на роботу. Раптом грюкнули двері. Казик підхопився з стільця, він думав, що то шеф, але побачив німця, який затримав і відпустив його на заводі Райла.
— Це ви, — промовив Казик.
— Я, — відповів німець і згодом додав: — Ти дозволиш мені сісти?
— Сідайте, будь ласка.
— Тут можна порозмовляти спокійно? — запитав німець.
— Можна, — відповів Казик.
Німець дістав з кишені аркуш паперу — Казиків ескіз.
— Я забув віддати тобі оце, — пояснив він.
Казик узяв аркуш, бездумно крутив його в руках.
— Навіщо ви це робите? — запитав він.
Німець відповів не відразу. Він немовби все ще вагався, немовби все ще не був упевнений, що вчинить за хвилину.
— Є різні німці, — сказав він обережно. — Є й такі, котрим можна вірити.
Очевидно, він помітив на обличчі Казика сумнів, бо усміхнувся.
— А в тебе хіба є вибір? А хіба він є в мене після того, як я повернув тобі оцей аркуш? Моє прізвище Глаубель, — мовив він далі, — запам’ятай це прізвище. Ти гадаєш, що поміж нас нема таких, які хотіли б з вами співпрацювати? — Він засунув руку до кишені й витяг пожмакану газету. Це була “Зольдатен цейтунг” — нелегальна газета, призначена Для німецьких солдатів. На першій сторінці була вміщена карикатура на Гітлера. Казик глянув на карикатуру і подумав, що коли вже так сталося, то цього німця треба використати. Якщо його вдасться завербувати, то це буде перший серйозний успіх Казика.