Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
11. Частина 3 ст. 528 ЦК надає право третій особі, що має речові права на майно боржника (право оренди, застави), виконати зобов’язання боржника, якщо це необхідно для запобігання зверненню кредиторами стягнення на майно боржника, на яке зазначено вище. На підставі цього юридичного факту здійснюється заміна кредитора у зобов’язанні, яке виконала третя особа.
12. До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток (ст. 993 ЦК; ст. 27 Закону «Про страхування» [180]). Така ж можливість випливає також із ст. 269 КТМ [34].
13. Заміна кредитора, яка супроводжується заміною боржника у зобов’язанні, що разом з першим зобов’язанням складає єдині зобов’язальні правовідносини, можлива в порядку захисту права. Так, при порушенні переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності співвласникові надається право пред’явити до суду позов про переведення на нього прав та обов’язків покупця (ч. 4 ст. 362 ЦК). Наймачеві житла при порушенні його переважного права на укладення договору найму житла на новий строк надається можливість вимагати переведення на нього прав наймача (ст. 822 ЦК). Це — положення, що відповідають ч. 2 ст. 512 ЦК.
14. Відповідно до п. 1 ст. 1 ст. 512 ЦК заміна кредитора в зобов’язанні можлива на підставі правочину щодо відступлення вимоги. У вітчизняній теорії угоду про відступлення вимоги прийнято іменувати цесією (див., наприклад, Іоффе О.С. Зобов’язальне право. — М.: Юридична література, 1975, с. 79; Зобов’язальне право. — К.: Юрінком Інтер, 1998, с. 47 — 48). У принципі, це відповідає розумінню цесії в римському цивільному праві, але слід враховувати, що в ньому виокремлювалась добровільна цесія (cessio voluntaria) і цесія за законом (cessio necessaria), коли, наприклад, поручитель одержував право вимагати, щоб при сплаті ним боргу кредитор уступив йому вимогу до головного боржника (beneficium cedendarum actionum).
15. Зазначення в дужках в п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК на відступлення права вимоги не слід тлумачити так, що воно виключає буквальне тлумачення попереднього (до слів, що викладаються в дужках) тексту. Це означає, що передаватись право може як на тій стадії, коли воно набуло ознак права вимоги, так і до цього. При викладенні п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК законодавець не акцентував увагу на питанні про те, коли ж суб’єктивне право, що існує в зобов’язанні, набуває якості права вимоги, а послідкував теоретичним положенням про те, що у зобов’язальних правовідносинах правомочність кредитора набуває форми вимоги. Так, в ч. 2 ст. 626 ЦК термін «право вимоги» прямо ототожнюється з суб’єктивним правом, що виникає на підставі договору та входить до змісту зобов’язання. Це відповідає і теорії. Так, стверджується, що в зобов’язальних правовідносинах суб’єктивне право одержало назву права вимоги, а обов’язок — боргу (Цивільне право України. Книга 1. — К.: Юрінком Інтер, 2002, с. 612; див. також Іоффе О.С. Зобов’язальне право. — М.: Юридична література, 1975, с. 14).
Правда, є і такі випадки, коли законодавець змушений був досить чітко визнати, що суб’єктивне право, яке входить до змісту зобов’язання, лише на певному етапі (при настанні певних юридичних фактів, перш за все — в зв’язку із спливом встановленого строку) набуває характеру вимоги (ч. 2 ст. 1281 ЦК). У ст. 1078 ЦК визначаються два види вимог — наявна вимога (грошова вимога, строк платежу за якою настав) і майбутня вимога (право грошової вимоги, яке виникне в майбутньому). У ч. 2 ст. 191 ЦК до складу підприємства як єдиного майнового комплексу правильно віднесені права вимоги і борги (а не права та обов’язки).
16. Відповідно до ч. 2 ст. 760 ЦК майнові права можуть передаватись за договором найму. Але більш розгорнених правил про передання на умовах найму цивільних прав, що входять до змісту зобов’язань, не встановлено ні взагалі, ні стосовно окремих видів таких прав. З урахуванням цього передання прав на умовах найму створювало б ситуацію правової невизначеності.
17. Насамкінець слід враховувати, що сторони зобов’язання не позбавлені права за згодою між собою та за участі третьої особи в будь-який час домовитись про заміну кредитора в зобов’язанні, що буде тягти і заміну боржника у зобов’язанні, що разом з першим зобов’язанням складає єдині зобов’язальні правовідносини. Це неможливо лише тоді, коли є встановлена законом заборона.