Африка, сни
- Автор: Подервянский Александр Сергеевич
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Наш Формат
- ISBN: 978-617-7279-03-6
- Жанр: Прочее юмористическое
Электронная книга - «Африка, сни». Краткое содержание книги:
Уперше публікується повнометражна комедія-екшн «Ваша Галя балувана» – неперевершена кіноісторія про прекрасну Галю, українську якудзу і Дао, яке не описати словами.
Для широкого кола читачів із почуттям гумору, які розуміють (при)значення обсценної лексики.
Бруно Адольфович(скручує в руці кусок бринзи): Всі тьолки – суки і прастітутки.
Адам Жоржевич: От я часто думаю, єсть тьолкі багатиє, а єсть бєдниє, і тоже їбаться хотят. Я етого нє люблю. Я так щітаю: хочєш їбаться – повєді в ресторан, накормі, повєзі в таксі, от тада і їбайся. А бідні тьолкі – ето хуйня. Я етого нє люблю!..
Валєр’ян Валєр’яновіч: А тєбє, Умберто Васільєвіч, жена ізмєняла?
Умберто Васільєвіч: Та мінє ето до пизди. Она думаєт, шо ето міня очєнь волнуєт. Но ето ошибка, оно міня нє їбьот ні грама!
Валєр’ян Валєр’яновіч: А от моя жена вродє і хуйовая, а я от нєйо торчу, як пацан!..
Адам Жоржевич: А мої предки були дворянє, а бабина тьотка була якась фрейліна. В нєйо даже своя пєчать була...
Умберто Васільєвіч: А мого дєда дядя їбав твою тьотку в сраку на столі для спірітіческого сеанса...
Входить Валєрій Валєр’євіч, сильний і умний мужичок. Он відіт таку картину: на койці лежить Васіліса Єгоровна, за столом сидять всі уже знайомі нам мужички і п’ють противне вино. На полу лежать потоптані шматки бринзи.
Умберто Васільєвіч: Шо, Валєрій Валєр’євіч, рупь єсть?
Валєрій Валєр’євіч: Конєчно, єсть.
Валєрій Валєр’євіч пальцами лівої руки робить бублік і щьолкає по цьому бубліку пальцями правої. Обличчя його при етом подьоргівається в огидних грімасах, іскажая наше пєрвоє пріятноє от нєго впєчатлєніє. Бруно Адольфович, которий оживілся при мислі, шо у Валєрія Валєр’євіча єсть рубь, голосно кричить.
Бруно Адольфович: Ану, цить! Всі виймай гроші і клади сюди!
Всі, крім Адама Жоржевича, який стоїть в своїй звичайній позиції перед дзеркалом і корчить рожі, кидають гроші перед Бруно Адольфовичем.
Бруно Адольфович: Адам Жоржевич, ти скіки кидаєш?
Адам Жоржевич(не повертаясь, пихато): Три палочкі.
Адам Жоржевич робить паузу і повертається перед дзеркалом в профіль, дико скосивши очі, як скажений кінь.
Адам Жоржевич: А профіль, ето вообще, піздєц усьому!..
ЗАВІСА.
Множення в умі, або Плинність часу
Арнольд, людина-крокодил.
Феофан, людина-сітка.
Борис, людина-пташеня.
Сабур, людина-скамійка.
Кербабай, людина-двері.
Максуд, людина-крейда.
Пліт. На ньому знаходяться всі вищезгадані дегенерати. Мимо них проплива середньоросійський пейзаж так, що здається, ніби пліт пливе. На плоту встановлено іржавого залізного листа з крейдяним написом: «25,4 x 16,4», біля листа стоїть Максуд і множить.
Арнольд(повзе на животі вздовж плота): Води кругом, твою мать у кишки!
Борис(сидить навкарачках і помахує коротенькими ручками, широко роззявляючи рота): Поналивало, мабуть.
Феофан(стрибає по плоту неприємними стрибками): Поналивало, поналивало, салабон!
Сабур(стоячи раком): Може, десь труби прорвало?
Феофан: А тебе хто пита? Раз переїбу, й харош.
Максуд множить. Сабур ніяково мовчить.
Феофан: Шо мовчиш? Шо не ясно? Зараз, бачу, Кербабая відчинено!
Сабур швидко відчиняє Кербабая, який скрипить, і знову становиться раком. Максуд витира те, що помножив.
Арнольд(сіда на Сабура): І нахуя отой мудак множить? (Показує на Максуда.)
Феофан(сіда на Сабура): Щоб було дохуя.
Борис(противним пісклявим голосом): Мамка кудись залетіла під три чорти, а я тут сижу і їсти хочу.
Арнольд(Феофану): Накрий його, щоб не пиздів.
Феофан накрива Бориса своїм тілом. Деякий час тихо, тіки Максуд страшно стучить крейдою по залізу.
Арнольд(Сабуру): Закрий Кербабая, дме!