Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Классическая проза » Ностромо. Приморське сказання
Ностромо. Приморське сказання - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Ностромо. Приморське сказання

Электронная книга - «Ностромо. Приморське сказання». Краткое содержание книги:

Протистояння аристократії та простолюду, тиранія і безправ’я, грабіжницька влада і прагнення реформ, постколоніальний синдром і державотворчі наміри, унітаризм і сепаратизм, великий бізнес та іноземні інвестиції, патріотизм і космополітизм, високі ідеали та компроміси з корупцією, військові заколоти та постійний «порятунок країни». Це роман про вигадану Джозефом Конрадом (1857–1924) латиноамериканську державу Костаґуану, яка нещодавно виборола незалежність. Утім, попри фіктивність географічної локації, описані події напрочуд реальні, як реальні й пристрасті, що палають у серцях дійових осіб. У «Ностромо» (1904), цьому визнаному шедеврі англомовної літератури та найкращому зі своїх романів, Конрад сягає вершин у художньому дослідженні життя суспільства і таємниць людської душі.
1 ... 42 43 44 45 46 47 48 49 50 ... 208
Перейти на страницу:

— Чарлз Ґулд — молодець! Абсолютно необхідно заручитись його підтримкою, перш ніж робити найменший крок. Якщо зможете, добийтесь, аби вас рекомендував йому Мораґа — агент короля Сулако, не знаєте чи що.

Тож не дивно, що сер Джон, приїхавши з Європи розчищати шлях для своєї залізниці, натрапляв у Костаґуані на ім’я (і навіть прізвисько) Чарлза Ґулда на кожному кроці. Агент адміністрації Сан-Томе в Санта-Марті (вилощений, добре поінформований добродій, на думку сера Джона) надав, безперечно, таку велику допомогу в організації президентської поїздки, що сер Джон почав уже думати, ніби в передаваних пошепки натяках на неосяжний таємний вплив Ґулдової концесії таки щось є. На той час шепти ходили ось про що — буцімто адміністрація Сан-Томе фінансувала, принаймні почасти, останню революцію, яка вилилась у п’ятирічну диктатуру дона Вінсенте Ріб’єри, людини культурної та з бездоганною репутацією, якому вручили мандат на здійснення реформ найкращі люди держави. Чоловік серйозний, добре поінформований, він начебто був щирим, сподівався на краще, на утвердження у громадському житті законності, добросовісності та порядку. Тож тим краще, гадав сер Джон. Він завжди працював масштабно: була позика державі та проект систематичної колонізації Західної провінції, включений в одну величезну схему з будівництвом Національної центральної залізниці. Добросовісність, порядок, мир були в ситуації цього стрімкого розвитку матеріальних інтересів у страшенному дефіциті. Будь-хто, хто виступав на боці цих трьох засад, та ще й здатний допомогти, мав в очах сера Джона вагу. У «королі Сулако» він не розчарувався. Як і передбачав головний інженер, поодинокі труднощі завдяки втручанню Чарлза Ґулда відпали. У Сулако сера Джона вітали з надзвичайними почестями, мало не як самого президента-диктатора, і цим можна пояснити той очевидний факт, що під час ланчу, влаштованого на «Юноні» перед самим відплиттям із Сулако з президентом-диктатором та визначними іноземними гостями в його почті на борту, генерал Монтеро перебував у кепському гуморі.

Excellentíssimo[102] («надія чесних людей», як звернувся до нього дон Хосе у публічній промові, виголошеній від імені Провінційної асамблеї Сулако) сидів на чолі довгого столу, капітан Мітчелл, з достеменно осклілими очима та побагровілою фізіономією від усвідомлення урочистості цього «історичного моменту», займав місце на протилежному боці як представник ОПСК у Сулако, а навколо нього розташувались господарі тієї неофіційної церемонії разом із капітаном корабля та деякими дрібнішими чиновниками. Ці життєрадісні смагляві маленькі добродії скоса весело поглядали на пляшки з шампанським, які почали вистрілювати за спинами гостей у руках корабельних стюардів. Бурштинове піняве вино по вінця наповнило келихи.

Чарлз Ґулд сидів поряд з іноземним послом, який півголосом апатично розповідав йому про полювання та стрільбу. Повне бліде обличчя в окулярах та з обвислими жовтими вусами настільки контрастувало із зовнішністю сеньйора адміністрадóра, що той здавався вдвічі смаглявішим, рум’янішим, сповненим у сто разів інтенсивнішого життя, попри свою мовчанку. Сусідом дона Хосе Авельяноса був інший іноземний дипломат, брюнет, який поводився спокійно, уважно, самовпевнено і дещо обережно. На етикет у цій усій події ніхто не зважав, от хіба генерал Монтеро був у парадному мундирі, так густо гаптованому спереду, що здавалось, ніби його широкі груди захищає золота кіраса. Сер Джон ще на початку покинув почесне місце, аби сісти біля пані Ґулд.

вернуться

102

Excellentíssimo (правильно excellentísimo, ісп.) — найясніша світлість. Звертання до президента Костаґуани.

1 ... 42 43 44 45 46 47 48 49 50 ... 208
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)