Остання збірка

Морисон вимкнув радіо й міцно вхопився за кермо обома руками. Розтиснувши одну руку, він поглянув на годинник: дев'ята п'ятнадцять ранку. О десятій тридцять він зробить зупинку й трохи поспить. У таку спеку треба відпочивати. Але не більш як півгодини. Десь попереду на нього чекає скарб, і його треба знайти раніше, ніж вичерпаються припаси.

Там, попереду, неодмінно має бути вихід дорогоцінної золотоносної породи! Останні два дні він відстежує її сліди. Це може виявитись справжнім Ельдорадо, і йому пощастить, як поталанило Керкові у вісімдесят дев'ятому чи Едмондсону й Арслєрові в дев'яносто третьому. Тоді він зробить те саме, що зробили вони: замовить «Особливий старательський» коктейль, яку б ціну за нього не заломили.

Всюдихід рухався вперед, долаючи незмінні п'ятдесят кілометрів на годину. Морисон намагався зосередити увагу на випаленому жаром жовто-бурому ландшафті. Ось той вихід піщанику такого самого кольору, як волосся Джейні.

Коли він розбагатіє, вони з Джейні одружаться і куплять собі ферму в океані. На цьому його старательство закінчиться. Досить однієї багатої жили, щоб він зміг купити ділянку акваторії темно-синього Атлантичного океану. Можливо, дехто вважає розведення риби нудним заняттям, але його воно цілком улаштовує.

Він виразно уявив собі, як пасуться у планктонних садках зграї макрелей, а він зі своїм вірним дельфіном спостерігає, чи не блисне сріблом хижа баракуда і чи не майне темною тінню серед коралових заростей сіро-сталева акула...

Морисон відчув, що всюдихід кинуло вбік. Він отямився, схопив кермо і з усієї сили його вивернув. Поки він дрімав, машина виїхала на крихкий гребінь дюни. Дуже перехилившись, всюдихід чіплявся протекторами за гребінь. Пісок і галька летіли з-під широких коліс, які з вищанням вчепилися у ґрунт і поволі почали витягати машину схилом угору.

І тоді обвалився весь схил дюни.

Морисон вчепився в кермо. Всюдихід перекинувся на бік і покотився схилом униз.

Пісок сипався йому в рот і в очі. Морисон відпльовувався, але не випускав кермо з рук. Машина ще кілька разів перекинулася й провалилася в порожнечу.

Кілька секунд Морисон висів у повітрі. Потім всюдихід упав на дно, ударившись об землю одразу всіма колесами. Морисон почув подвійний постріл: це лопнули одразу дві задні шини. Він ударився головою об вітрове скло й знепритомнів.

Прийшовши до тями, Морисон насамперед поглянув на годинник. Було 10:35.

— Саме час трохи поспати, — сказав він собі. — Але, мабуть, варто спершу з'ясувати ситуацію.

Морисон виявив, що перебуває на дні неглибокої западини, всипаної гострими камінцями. Від удару лопнули дві шини, розбилося вітрове скло й зірвало дверцята. Спорядження було розкидане навколо машини, але нібито лишилося неушкодженим.

— Могло бути й гірше, — сказав собі Морисон. Він нахилився й уважно оглянув шини.

— Воно й є гірше, — додав він.

Обидві шини, що лопнули, були розідрані вщент і ремонту не підлягали. Тієї гуми, що залишилася, не вистачило б і на дитячу повітряну кульку.