Добридень, сусіде! Сміховинки
- Автор:
- Год: 1971
- Язык: украинский
- Год: Карпати
- Жанр: Анекдоты
Электронная книга - «Добридень, сусіде! Сміховинки». Краткое содержание книги:
У відповідь:
— Язик є, але руки довші.
ЗАГУБИВСЯ
816. — Тут бюро знахідок? — питається хлопчик.
— Тут, тут, хлопчику! Ти щось загубив?
— Ні, сам загубився.
ВИМУШЕНИЙ ДАРУНОК
817. Хлопчикові подарували на день народження барабан. Кілька днів сусід слухав барабанний грім, нарешті не витримав, купив складаного ножика і подарував малому зі словами:
— Синку, це тобі на випадок, якщо захочеш довідатися, що всередині барабана.
В ПОШУКАХ МАТЕРІ
818. Оглянувшись довкола і переконавшись, що матері ніде немає, малюк підійшов до міліціонера і спитав:
— Дядьку, не бачили ви жінку, яка йшла без мене?
НЕ НА ВУЛИЦІ
819. — Годі, не плач, знайдемо й маму, й тата. А на якій вулиці ти живеш, дитинко?
— І не на вулиці живу я, а в будинку!
ЯКЕ ВДОМА?..
820. — Де тато й мама? — питає внучок.
— Поїхали відпочивати,— відповідає бабуся,
— Ходім додому звідси.
— Ми ж удома.
— Ай, ходім. Ні мами нема, ні тата — яке ж це вдома!
ДАЛІ НЕМА
821. — Мамо, чому ти називаєш бабку мамою?
— Бо вона моя мама. А її мама — моя бабка, а твоя прабабка.
— Ага, розумію: далі вже нема ні бабок, ні мам!
ОКУЛЯРИ
822. — Бабцю, нащо ти надіваєш окуляри?
— Хочу в'язати.
— Надінь і мені. Я теж хочу в'язати.
ВІДНЕСИ Й МЕНЕ!
823. — Мамо, в ляльки погано відкриваються очі.
— Нічого, завтра я віднесу її полагодити.
— Віднеси й мене, я теж уранці ніяк не можу відкрити очі!
ФОКУСНИК
824. Хлопчик у магазині.
— У вас є чарівні палички? — питає він.
— А навіщо тобі?
— Перетворю Йванка на зайця, і він буде мене боятися!
СУВОРИЙ МІЛІЦІОНЕР
825. — Якщо ти, Мишку, будеш пустувати, дядько міліціонер забере тебе.
— Не бійся, хлопчику. Тебе я не заберу. Але якщо твій тато знову буде лякати дітей міліціонером, його заберу обов'язково.
УТОЧНЕННЯ
826. — Скільки тобі років, синку?
— Шість, а ти не більший за мій зонтик.
— А скільки вашому зонтику?
НЕ ВИРІС
827. — Їж, Іванку, великий виростеш!
Поквапно доївши суп, Іванко підійшов до дзеркала.
— Не виріс,— розчаровано сказав.
А РАПТОМ?..
828. Дівчина знайшла копійку. Каже матері:
— На, мамо, сховай у сумку.
Мати:
— Візьми собі.
— Е, не візьму! А раптом проковтну?
ПІСЛЯ СВАРКИ
829. — Тітонько!
— Що тобі?
— Нічого. Я тільки хотів довідатися, говориш ти зі мною чи й досі ні.
НЕ ПЕРЕСКОЧИВ
830. — Ти глянь на свою одежу! Скільки я тобі казала,— не перескакуй через ту калюжу!
— А я й не перескочив, мамо!
ЧИЙ КРАЩИЙ?
831. — Мій татко може підняти велику брилу!
— А мій — три таких брили!
— А мій піднімати не стане, в нього є заступник.
ЩО НАРОБИЛА?
832. — Мишко вперше побачив живу свиню.
— Це хто? — питає маму.
— Свиня!
— А що вона такого наробила?
СТРІЛА
833. Над огорожею показалась дитяча голівка:
— Даруйте, будь ласка, можу я взяти стрілу? Вона залетіла до вас у двір.
— Звичайно, хлопчику. Але де ж вона?
— У вашій кішці.
ТРЕБА ЗВАЖИТИ
834. Мати: — Я послала сина купити два кілограми ізюму, а ви дали йому тільки півтора.
Продавець: — Моя вага точна. А ви зважували свого сина?
ПЕРЕПРОБУВАВ
835. — Синку, ти купив сірники?
— Купив.
— Не відсирілі?
— Ні. Я всі до одного перепробував, і спалахують відразу.
НЕ РОБИ ГРИМАС
836. — Оленко,— каже бабуся,— не роби гримас, бо зостанешся такою на ціле життя.
— А хіба тебе, бабцю, про таке не попереджували, коли ти була маленькою?
ВИПРАВДАВСЯ
837. Мати: — Ти чого перекривляєш бульдога?
Син: — Він перший почав.
ДАРЕМНЕ ПРОПАДАЮТЬ
838. — Татку, а слонячий батько мне слонятам вуха?
— Ні.
— От шкода! Такі вуха даремне пропадають.