Чорна рада 1663 року. Передумови, результати, наслідки

Гетьманський лист у Москві отримали и листопада. Наступного дня в Приказі Малої Росії позицію Брюховецького виклали й гетьманські посли — Цесарський і Дворецький[316]. Щоправда, в надісланій їм інструкції, Брюховецький у випадку з трактуванням вчинків Ромодановського ще більше згущував фарби. Так, він навіть натякав на зрадливі наміри бєлгородського воєводи: «то дивно, что князь Ромодановский, бутто сведясь с неприятели, войско свое роспустил» (що цікаво, кожному з послів гетьман надіслав окремий лист, зміст яких буквально слово в слово повторювався)[317].

А вкладені до листів приписки («да в том же листе положено писмо») по суті взагалі були присвячені винятково тому, аби дискредитувати бєлгородського воєводу перед царем. Так, зокрема, гетьман недвозначно зауважував: «Имею не помалу тому дивитися такому радению князя Ромодановского, который совокупивши войско, все лето стоял на Белгороде, а никуда не хотел идти и за пять верств; что не однижный указ имел от великого государя нашего от его царского пресветлого величества, чтоб шол ко мне на помощь, в чем и ко мне негодному холопу своему его царское пресветлое величество в грамотах своих давал ведомость; во всю осень держал войско, до которого времени ему не дано вести о приходе королевском на Украйну, а как подлинно услышал приход, тотчас врознь все войско по домам роспустил». Бажаючи ще більше посилити емоційний вплив своїх обвинувачень щодо службових «нерадивств» князя Ромодановського, Брюховецький висловлював у приписці і вкрай сміливе припущення щодо мотивів такої, на його погляд, дивної поведінки опонента: «Не ведаю, не пришол ли какий лист от брата его к нему от Выговского...», натякаючи тим самим на перебуванні в полоні рідного брата бєлгородського воєводи, яким міг стати знаряддям тиску на царського окольничого[318].