З самого ранку наступного дня я вже вся була на взводі. Ілля так нічого не написав. Починався четвертий день його мовчання. Невже йому дійсно було все одно, що зі мною, як я? Невже він не хотів почути мій голос, запитати, як я відпочиваю? А до чого тоді були всі ці слова про неземне кохання? Мене всю трясло від душевного болю, через хворобу я не пішла на пляж, минулого вечора я не відповіла на дзвінок Гриші. Я знову схудла. Можливо, Ілля, чекав на повідомлення від мене? І я написала:
«Привіт, милий, думаю про тебе. Відпочиваю добре, море тепле, тільки трохи застудилася».
Ще в кінці червня Ілля обіцяв мені замовити платівку одного з моїх улюблених виконавців. Я вирішила, що сам він про це не згадає (як і про мій день народження), і надіслала йому посилання, за яким можна було цю платівку замовити.
«Це та сама платівка. Буду дуже вдячна, якщо ти її замовиш. Гроші я поверну».
Коли я написала йому, мені стало трохи легше, немов я знову зробила все, що від мене залежало. Лишалося тільки чекати.
«Звичайно ж, зірвалася і написала Іллі. Ні, не претензії, намагалася бути радісною і веселою. Залишилося тільки набратися терпіння і дочекатися його відповіді. Напевно, коли повернуся з моря, мені потрібно буде розійтися з ним. Найстрашніше, що він мене відпустить. Море не вилікувало мене, мені потрібно було попрощатися з ним ще раніше. Ілля не кохає мене, але я все ще тішу себе ілюзією. Головне, що я не заважаю йому, нехай мені буде боляче, але він нехай буде вільним.
28.07.2017, 11:06»
Чекати довелося довго. Після обіду я поїхала ще на одну екскурсію. В автобусі познайомилася з одним чоловіком — він виявився теж з Тюмені, як і мій Ілля. Я дивилася на цього чоловіка, як на дивину, намагаючись впізнати в ньому риси свого коханого. Ми дуже мило спілкувалися, я розповіла йому про Іллю. Чоловік посміхався, слухаючи мене, а потім просто сказав:
— Та ну, не мають ваші стосунки майбутнього! Це всього лише інтернет!
Було неприємно це чути, тим більше, що він був не першим, хто мені таке казав. Потім він ставив мені запитання про Іллю: ким працює, скільки заробляє, хто його батьки, де саме живе, коли ми зустрінемося. А я не знала відповіді на жодне з цих запитань. Невже я зовсім не знала Іллю?
На прощання цей чоловік подарував мені магнітик із зображенням Тюмені зі словами «Покажеш Іллі по відео».
Ось тільки я в цьому сумнівалася, тому що він все ще мовчав.
«Ілля нічого не написав. Може, працює? Я ніколи цього не дізнаюся. Сьогодні їздила на екскурсію, і зі мною поруч в автобусі сидів чоловік з Тюмені. Навіть уявити не могла, що з Тюмені приїдуть до Одеси! У нього говір, інтонації, акцент, гумор — все, як у Іллі. Все ж відчувається різниця в менталітеті. Але чоловік виявився дуже добрим і душевним. Впевнена, що Ілля такий же. Я налаштувала себе на позитив, почуваю себе добре. Я не можу вже ні на що вплинути, на милування нема силування, тому точно знаю, що все буде добре.
