Монолітне болото або ЗАТ БЮТ

У дні Помаранчевої революції Левко Григорович Лук’яненко розповів, що пропонував мою кандидатуру до складу Комітету національного порятунку, але Ви, шановні, її відхилили та запропонували іншу - свого ідейного соратника Михайла Бродського. Але я з цього трагедії не робив - бо й так сумлінно виконував те, що велів мій обов’язок.

Наголошую і на такій суттєвій обставині. Під час Помаранчевої революції я провів три ночі на Майдані, одного разу прийшов звідти аж о 15 годині і, що цікаво, не хотів спати - така була напруга. Я бачив уночі на Майдані багатьох народних депутатів України від нашоукраїнців і соціалістів, але жодного разу я чомусь не зустрів там ні одного бютівця. Ось так. Не знаю, може, вони чергували в інші дні. У цьому теж щось є - проводирі «Батьківщини» воліли щовечора красуватися на сцені Майдану, а до чорнової роботи вони не звикли. Ця обставина теж свідчить, що ми досить по-різному підходимо до вирішення багатьох питань. Політичної єдності ідей у нас із Вами, шановні, нема, бо цих ідей у Вас ніколи не було. Ви навіть не знаєте, що таке політична ідея. І виборчий список Ви склали не на основі якоїсь чіткої політичної ідеї, а на банальних бізнесових засадах. У нас із Вами був лише тимчасовий союз у боротьбі з режимом Кучми, Ви з ним боролись, аби врятувати Юлію Володимирівну від тюрми та захистити її бізнес від краху, а я з ним боровся із цілком інших мотивів. Тепер наші шляхи розійшлись. Безповоротно і назавжди.