Темна вода
- Автор: Кокотюха Андрей Анатольевич
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Нора-Друк
- ISBN: 966-2961-01-1
- Жанр: Триллеры
Электронная книга - «Темна вода». Краткое содержание книги:
Ні, звісно, він хотів нарешті заховатися десь поблизу Тихого Затону з вечора, коли ніхто не бачить, перележати до ранку і таки дочекатися моменту, коли потвора бодай визирне з води. За впертими чутками, на полювання Воно виходить саме в цей час, із першими сонячними променями. Так, Антон навіть готувався до нічлігу в лісі: прихопив шмат брезенту, плед, ліхтарик, кухонний ніж та надувну подушку. Випросити пістолета в молодика на ім’я Віталій не вдалося, тож доведеться в разі чого боронитися ножиком. Коротше, він збирався, це факт — але як саме він учора зібрався і коли пробрався сюди, на берег затону, він не знав.
До того ж Дублер уперше серйозно підвів його. Він не потонув, перепливаючи річку на гумовому човні, спеціально позиченому в сестриного чоловіка. Зятьок дав, аби тільки Антон відчепився — стосунки з родичами були не найкращими. Значить вони вдвох перепливли на цей берег, а далі Дублер провів „виключеного” Кулакова до затону тією стежкою, яку той знайшов, блукаючи околицями. При цьому теплі речі, светр та брезентова тужурка, чомусь лишилися на базі. Ясно, тут хто завгодно змерзне. Але сам цей факт не на жарт збентежив і перелякав Антона. Виходить, він, періодично „вмикаючись” і „вимикаючись”, перебував у іншій реальності майже півдня. Тоді як Дублер, завжди такий старанний, цього разу забув зробити деякі заплановані Антоном справи.
Справді, кілька ударів по голові могли все ускладнити.
Після того, як все скінчиться, треба піти до лікаря. Нехай кладе в лікарню, обстежує і лікує. Його давно в лікарню посилали, але тепер він буде не простим пацієнтом. Він зробить відкриття, воно напевне стане сенсацією нового тисячоліття, тож такий пацієнт, як Антон Кулаков, відразу зможе зробити честь, і заодно — рекламу не лише кращим чернігівським, а й кращим київським лікарням.
Він давно відчував гостру потребу спокійно полікуватися. Особливо це стало зрозуміло, коли Дублер почав становити для нього певну загрозу. Коли потроху ставав некерованим.
Переклавши брезент так, аби вийшла позиція, з якої найкраще спостерігати зі свого сховку за темною водою затону, Кулаков улігся на живіт, поклав ножа праворуч від себе, на відстань витягнутої руки, а сам загорнувся в плед із головою. Лишалося чекати. Він чомусь був певен, що ці четверо справді підгодовують річкове чудовисько. Наприклад, приносять йому людські жертви. За це Воно щедро одарює їх рибою. Яку ті, в свою чергу, з успіхом продають людям на базі. Навіть, за його спостереженнями, постачають свіжими карасями та лящами декого в Козубах.
Вони точно злигалися з нечистою силою. І він це доведе. Тоді з нього, Антона Кулакова, нарешті перестануть кепкувати.
Годинник показував двадцять по п’ятій, коли на Тихому Затоні почало щось відбуватися. Спочатку хлюпнуло, наче під водою плаває крупна риба. Потім щось зашелестіло в прибережному очереті. Антону раптом стало страшно. Він навіть уявити собі не міг, що саме тоді, коли омріяний і жаданий момент істини, заради якого він підставив голову під удар, почне невмолимо наближатися, його охопить тваринний переляк. Першою думкою було тікати, та тіло ніби хтось притис на землі важким пресом. Нічого не лишалося, як вичікувати, що ж буде далі.
Рука Антона простягнулася до ножа. Намацала дерев’яне руків’я. Здається, стало трохи спокійніше.
Тим часом у воді знову хлюпнуло. Цього разу не виникало сумнівів — із чорної глибини піднімається на поверхню темної води щось справді жахливе. Чому люди поки не придумали назви. Антон зіщулився за кущем, та при цьому не зводив очей з води.
Нарешті просто в нього на очах Воно повільно виринуло з-під води.
Спочатку Кулаков не повірив власним очам. Він очікував побачити яку завгодно потвору. Він уже наперед її боявся.
Але те, що піднялося з води і посунуло до берега, не вкладалося в жодну його уяву.
Саме в цю мить його вперше за багато років осяяло.
Він не стримався. Підхопився на рівні ноги і відчайдушно закричав, розмахуючи в повітрі ножем.
Тільки просвітлення не встигло закріпитися в його запаленому мозкові. В очах раптом стало темно. А той, кого він називав Дублером, не опирався — покірно дозволив затягнути себе в воду.
І мовчки прийняв смерть.
15. До баб не бігати
Прочумавшись на початку дев’ятої ранку від наполегливого стуку в незачинені двері, Мельник хотів, як звичайно, зіскочити з ліжка. І не зміг — усе тіло боліло. Все ж таки він, крекчучи, підвівся, якось натягнув шорти, бо після вчорашньої шаленої ночі так і лежав голий, і впустив Обухівського. Який привів із собою опецькуватого дядька в форменій літній міліцейській сорочці з начепленими на ній погонами старшого лейтенанта.