Єлюди. Теплі історії з Майдану
- Автор: Бердинських Крістіна
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: Брайт Стар Паблішинг
- ISBN: 978-966-2665-40-6
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Єлюди. Теплі історії з Майдану». Краткое содержание книги:
Лікарні
О 9-й ранку 24 січня хлопця забрали із лікарні на суд. Сам суд відбувся 25-го о 3.30 ранку. Весь цей час затримані очікували засідання суду в спецприміщенні. Суд тривав до 5-ї ранку. Віті дали два місяці утримання під вартою. Адвокат викликав «швидку», і хлопця знову відвезли до лікарні.
11 лютого відбулося засідання Апеляційного суду. До цього часу Вітя перебував під вартою в лікарні. Суд змінив йому міру запобіжного заходу на домашній арешт. Слідчий віддав хлопцю паспорт і гроші. 14 лютого за ним приїхала машина зі Львівської області з лікарем, і його забрали з Києва. У львівській лікарні він пробув чотири дні.
18 лютого почалися заворушення в Києві. Майданівці, які перебували у львівській лікарні, почули, що за ними їде міліція. Правда це чи ні, невідомо, але вони зібрали речі й утекли з лікарні. Переховувались у знайомих три дні. Далі Вітя знову звернувся до лікарні і з того часу побував уже в кількох закладах. Лікарі досі не знають, що робити із кісткою на руці, доведеться її оперувати чи ні. З 20 лютого він перебуває на стаціонарному лікуванні, скільки воно ще триватиме – невідомо.
На початку березня справу проти Віті закрили.
Такий результат однієї зустрічі із «Беркутом», яка відбулася більше ніж два місяці тому – 23 січня.
Вітя – чудовий скромний хлопець. Нехай йому щастить у житті.
1 квiтня 2014
Провідала у львівській лікарні Богдана Івановича, 72 роки. Дуже активний чоловік. Викладач інформатики й комп’ютерних технологій у ліцеї. Дружина, три доньки, шість онуків (чотири хлопчика й дві дівчинки), дев’яностодворічна мама.
На Майдані був у 29-й сотні. 19 січня на Грушевського перебував біля автобусів, які пізніше почали горіти. Простояв там цілу ніч. Силовики застосовували сльозогінний газ і шумові гранати, мітингувальники робили «коктейлі Молотова». Богдан Іванович добре запам’ятав, як мешканці будинку на Грушевського з балконів спускали на канатах молоко. «Кияни – це дивовижні люди», – каже він.
Потім у хід пішов водомет. Щоправда, він дав збій. Силовики підключили гідрант. Вода діставала до мітингувальників, був сильний мороз. Холодний струмінь води потрапив у груди Богдана Івановича. «Це як удар молотом», – описує своє відчуття чоловік. Він каже, що в перші години не звертав уваги на те, що сталося. Дійшов до намету, щоби змінити одяг, і в нього пішла кров із грудей. На наступний день вирішив поїхати додому, перевірити легені. Перевірив і повернувся на Майдан знову.
18 лютого під час ходи до парламенту отримав першу травму ноги. Це «привіт» від тітушок із Маріїнського парку. Вони закидали людей гранатами. Одна з них розірвалася біля Богдана Івановича. Але це не звичайна шумова граната, до гранати прикріплені цвяхи, вони й прокололи ногу чоловікові. «На мені були рейтузи, теплі джинси й камуфляж, – усе пробило», – розповідає він.
Сутички відволікли його увагу від поранення, він не відчував болю. У ніч з 19-го на 20-е чоловік простояв на барикадах. 20 лютого побачив, що відбувається на Інститутській, побіг у напрямку до Жовтневого палацу. «Метрів за п’ятдесят – сімдесят на газоні лежав снайпер із пов’язкою», – розповідає він. «Зі сцени хтось вигукнув, що це пастка», – згадує події того страшного дня Богдан Іванович. Він просувався з лівого боку Інститутської. Бачив, як падали мертвими хлопці. Перед цим він кричав їм, аби не йшли прямо на силовиків. Багато мертвих було з правої сторони вулиці. Він відтягнув звідти старого чоловіка, який рвався вперед, і повернувся назад до барикад.
Увечері почали укріплювати барикади, давно палали шини. І вже ввечері біля барикад у Богдана Івановича знову влучила граната, в ту саму ногу. «Запекло, але тоді я про це не думав», – розповідає він.
Тільки 21-го числа він звернувся до медиків. З того часу ходив на щоденні перев’язки. Повернувся додому 25 лютого і там відчув, що не може нормально згинати й розгинати ногу. Донька відвезла батька до лікарні. Йому зробили кілька операцій. Остання – з пересадки шкіри.