Panicoffski

— Як так? Ти ж казала, що хочеш їхати сама, відпочити в колі родини. Тим більше ти ж начебто, взагалі, його не любиш і збираєшся від нього йти. А тепер тягнеш його із собою?

— Я його нікуди не тягла. Він просто взяв квитка. Коли я йому вставила за це, він мало не плакав. Сказав, що хотів зробити мені сюрприз.

— Який сюрприз?

— Освальдо, коротше буде саме так, як я кажу. Крапка. Я подумала потім, що це не так уже й погано. Леандрові точно передадуть доброзичливці, що я приїхала з бойфрендом. Тож він зможе переконатися, що його заклинання «ти ніколи не зможеш бути ні з ким иншим!» виявилися цілковитою нісенітницею.

— Але чи не надто жорстоко використовувати Ніка таким чином?

— Замовкни, Освальдо, о'кей?

— То як це сталося, що він примудрився взяти сюрпризом квитка акурат на твій літак?

— А хто сказав, що ми летимо разом? Ні, він приїде на три дні пізніше, а повернеться на день раніше. Ти знаєш, там, де я живу, ми маємо такі консервативні традиції, що я навіть не зможу з ним цілуватися на вулиці, бо потім вся Ґонзаґа тиждень обговорюватиме таку «аморальність». Тож не дуже переживай.

— А навіщо тобі з ним цілуватися?

— Як навіщо? Ти, мабуть, забув? Гальо!!! Прокинься. Якщо хтось має бойфренда, то той відрізняється від просто друга тим, що з ним цілуються. Як тобі відомо, я поки що з Ніком. І ти погодився на це, коли ми з тобою почали зустрічатися. Давай закінчувати із цією темою, бо просто зіпсуємо одне одному день.

— Але ж ти, Фабі, згадувала про «пару речей». Тож має бути ще якась неприємна новина. Викладай уже відразу, щоб я не мучився.

— Ну, це — одна дрібниця. Просто доведу тобі, що цілком тобі довіряю. Я знаю, ти приятелюєш із Йованом. Він — дуже порядна людина і, думаю, ніколи тобі не скаже цього, але такі речі мають здатність вилазити випадково. Тобі тоді було б неприємно, що я начебто приховувала це. А приховувати й нічого, бо я тоді з тобою ще на була знайома. Щоб швидше скінчити з цим, то я з ним спала кілька разів. Мені було самотньо, і я ще не знала англійської. Він запропонував, і я погодилася. Це було несерйозно. Він тоді зустрічався з иншою дівчиною. Потім я зустріла Ніка, й на цьому все скінчилося. Зараз він дуже радий, що я з тобою. Думаю, він про це здогадується, через те що на початку допоміг нам зв'язатися. Він дбає і про тебе, й про мене. Ти ж не будеш за це злий на нього?

— Ні, не буду, кицько.

— А на мене?

— Та ні, що ти. Не буду, звичайно.

Ох уже мені цей Йован! Не чекав такого повороту. Великий аміґо. Не жадібний. Підставив дівчину від щирого серця, і не жаль… Ось тобі, друже Освальдо, подарунок бразилійського народу від щирого серця. На здоров'я! Згадалося ще, як він свого часу на Беґі оком накинув. Прийшов до нас на паелью (сам напросився), а тоді мені в куточку каже: «Старий, маю до тебе пропозицію. Віддай мені Беґі, а я тобі взамін дам мою італійську подружку Енріку. Вона ж тобі подобається? Ні?» Беґі потім довго й якось з надривом сміялася із цієї пропозиції. Я й досі підозрюю, що він її таки двигонув у один із моїх від'їздів. З Беґі це недовго було. Вона ж сама мені казала, що їй складно витримати ніч без чоловіка, а в мій перший від’їзд просто благала мене залишитися, бо чудово знала, чим це закінчиться. Мені лише цікаво знати з ким? З нудним Янніком? Чи з тим шотландським джазменом, з яким, я це виразно бачив, вона переморгувалася і навіть потайки (але я все одно помітив) показувала йому язика?