Оповістки з Меекханського прикордоння. Схід-Захід [UK]

* * *

Обидві групи галопували пагорбом униз, потроху розганяючись. Попереду мали неглибоку долинку й новий підйом. Тут відстань між переслідуваними й переслідувачами повинна була зменшитися, бо на якусь мить чаардан Ласкольника галопуватиме вгору, а кочівники, швидше за все, пустять коней у повний чвал. Це була добра можливість, щоби розігріти коней.

Спереду почулося кілька різких свистів. Луки. «Голки».

«Голки» й «шила». Як більшість степових вершників, Кайлін мала два сагайдака з двома різновидами стріл. Перший містив легкі стріли із широкими, довгими й гострими як бритви наконечниками, другий — важкі, приблизно вдвічі масивніші, з гранчастими й короткими наконечниками. Легкі — «голки» — неслися майже на триста ярдів, важкі — «шила» — не більше, ніж на сто п’ятдесят. Перші добре ранили коней та людей, другі — з п’ятдесяти ярдів дірявили кольчуги, а людину без обладунку прошивали навиліт. Голки щоби колоти, шила — пробивати, як казали в Степах. Те, що Блискавки зняли зі своїх коней стьобані панцирі, могло бути помилкою.

Чаардан полетів дном долинки й почав сходити пологим схилом. Але йому довелося сповільнитися, щоби коні не втратили надто багато сил. Якщо тутешня місцина була такою, як і раніше, то попереду на них чекало ще чимало таких пагорбів і долин.

За спиною вони почули цокіт копит. Це а’кеери, які їх переслідували, перейшли у чвал, намагаючись максимально зменшити відстань і набрати розгін, аби таким чином здолати більшу частину схилу. Вона озирнулася. Півмісяць утратив форму, — його лівий фланг виразно відставав. Або ж вони натрапили на важкі терени, або командир а’кеера знав щось, про що вони не мали поняття.

Почулися два короткі свистки, що закінчилися протяжною треллю. Праворуч. Чвал.

Вони завернули одночасно, наче зграя птахів у повітрі, й похилилися над кінськими шиями. Понеслися разом, допасовуючи швидкість своїх румаків до коня Ласкольника. Вітер в обличчя, стукіт копит, м’язи коней, що працюють так, немов цей чвал мав би занести їх на інший кінець світу. Незважаючи на небезпечність ситуації, незважаючи на кількасот смертельних ворогів, що сиділи в них на карку, Кайлін хотіла верещати від диких радощів.

Ох! Як же вона це любила!

Гнали стрімголов у бік схилу, а праве крило погоні невблаганно наближалося до них. Вже майже можна було роздивитися обличчя, вона могла їх собі уявити: затяті, зосереджені, безжальні. Двісті ярдів.

Свист. Зараз! Вона натягнула лук і на повному ходу, в мить, коли всі копита Торина відірвалися від землі, послала їм стрілу. Як і решта чаардану. Ласкольник ніколи не наполягав, аби всі його вершники влучали з сідла із відстані ста кроків у мішень розміром із долоню, як начебто робили найкращі лучники се-кохландійських загонів. Йому вистачало, аби вони влучили в коня.