Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Шпионские детективы » Ранок дня не визначає [Денят не си личи по заранта - uk]
Ранок дня не визначає [Денят не си личи по заранта - uk] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Ранок дня не визначає [Денят не си личи по заранта - uk]

Электронная книга - «Ранок дня не визначає [Денят не си личи по заранта - uk]». Краткое содержание книги:

Богомил Райнов (народився 1919 року) — болгарський романіст, публіцист, мистецтвознавець. Він автор пригодницьких творів «Інспектор і ніч», «Людина повертається з минулого», «Бразільська мелодія», що склали трилогію «Три зустрічі з інспектором». Особливий успіх має серія романів про болгарського розвідника Еміля Боєва: «Пан Ніхто», «Нема нічого ліпшого за негоду», «Велика нудьга», «Наївна людина середнього віку» та «Реквієм».
1 ... 40 41 42 43 44 45 46 47 48 ... 111
Перейти на страницу:

— Може, я й не був у В'єтнамі, але зазирав у деякі гарячі точки, — спокійно відповідає Ерліх. — У В'єтнамі чи десь іще, але мушу вас запевнити, що в цю гучну гру скрізь грають за однаковими правилами.

— Власне кажучи, він нас заспокоює, — здогадується Дейзі. — Хоче сказати, що великої війни не буде, тільки, бідолашний, надто мудро висловлюється.

— Війна таки буде, — киває головою німець. — Буде й апокаліпсис, тільки вам дадуть його півпорції. В перші ж години винищення людства політики знову заворушаться. Треба щось робити, скажуть вони, бо те, що розпочалося, може спопелити й нас. І розпочнуть по радіо торги. Ті, що перебуватимуть у небезпечній зоні, здобудуть мир на тому світі. А інші, що знайшли притулок у надійнішому місці, вціліють. Бажаю вам опинитися серед останніх.

Йому ніхто не дякує за таке побажання, і він каже немов сам до себе:

— Я не раз запитував себе: навіщо в країні треба мати водночас і політиків, і військових?

— Ти диви, яка загадка! — кидає Мод. — Сподіваюсь, ви все-таки розгадали їі

— Так, хоч відповідь невтішна. Другі існують для того, щоб руйнувати те, що роблять перші.

— Що ж у тебе спільного з військовими? — озивається Дейзі.

— Все, крім уніформи, — відповідає Ерліх. — Кажуть, що не ряса робить з людини ченця. Так само й не уніформа робить військових. Можливо, тобі важко це збагнути, тільки йдеться не про професію, а про покликання. Чи не так, гер Каре?

Підходить кельнер, я можу не відповідати. Для дам настав відповідальний момент — вибір десерту.

Півгодини перегодя, коли подають каву й коньяк, ми переходимо до головної теми, не без допомоги діловитої Мод.

— Судячи з ваших загальних розмірковувань, ви навряд чи готові запропонувати щось конкретне геру Каре, — каже вона німцеві

— Помиляєтесь, — спокійно відповідає Ерліх. І, звертаючись до мене, додає: — Жінки завжди помиляються. І все з тієї ж причини: поспішають.

— У такому разі залишмо чоловіків й не надокучатимемо їм своєю нетерплячкою, — кивнувши Дейзі, зауважує Мод.

Вони підводяться й прямують до туалету, щоб освіжитися й, певно, ще кілька разів сфотографувати нас. Моя дама залишила на стільці свою сумочку. Дуже доречна неуважливість. Адже й магнітофон повинен діяти.

— Можете одержати товар ще цього тижня, — сповіщає Ерліх без передмови.

— Який асортимент?

— Асортимент — згідно з бажанням клієнта.

— Яка кількість?

— Також згідно з бажанням клієнта.

— Чудово.

— Могло б бути чудово, та не стало, — гугнявить німець.

— В якому розумінні?

— Недовірливість є нашим загальним лихом, гер Каре. Минули ті часи, коли рицарське слово мало більшу увагу, ніж чекова книжка. Тепер цей пан, постачальник, з яким я оформив стільки угод, бажає домовлятися особисто з вами.

— Певно, вирішив усунути вас.

— Яким чином? Хіба ви можете самостійно організувати транспорт?

— Це виключено.

— Він теж не пустить сторонню людину на свій склад.

— Що ж тоді?

— Недовірливість, я ж вам казав. Боїться, щоб я не одержав більше, ніж передбачено, а він — менше можливого.

— Те, що до операції причетна ще й третя особа, таки ускладнює справу, — кажу я, удаючи занепокоєність.

— Чому?

— А тому, що коли так піде, то може долучитися й четверта.

— Ні, четвертої не буде, — крутить головою німець. — Моя людина в таких випадках діє самостійно.

— Будемо сподіватися, — звучить голос Мод, яка саме повертається на своє місце.

Дейзі також сідає.

— Я оце сказав, що нам потрібна ще одна зустріч… — пояснює Ерліх.

— Де й коли? — запитує жінка.

— …і в ній візьме участь ще одна особа.

— Де й коли? — повторює Мод.

— Я ж вам казав, що жінки завжди поспішають, гер Каре, — зневажливо кидає німець. Потім звертається до моєї дами: — Сьогодні ввечері, вас це задовольняє? О восьмій годині, ресторан «Інтерконтиненталь» у Бонні.

«Ваша операція завершилася, містере Томас», — ввічливо кажу я. «Не знаю, хто ви такий і про що ви говорите», — холодно відповідає чоловік, зупинившись навпроти мене. «Хто я такий, зараз не має значення. А щодо операції, то вона вам добре відома, бо це ваша справа. Справа, яка закінчилася повним провалом, містере Томас». Чоловік неуважливо дивиться на мене, наче зважує — заперечувати до кінця чи змінити тактику. Нарешті кидає: «Ви не можете довести мою причетність до цієї операції». «Помиляєтесь. Докази зібрано й свідки в наявності. З вами покінчено, містере Томас. Образно кажучи, ви вже готові для моргу».

1 ... 40 41 42 43 44 45 46 47 48 ... 111
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)