Заборонені чари
- Автор: Авраменко Олег Евгеньевич
- Язык: украинский
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Заборонені чари». Краткое содержание книги:
Проте мали чаклуни й грізніших ворогів, що називали себе Послідовниками. Вони вважали, що нікому не можна володіти такою надзвичайною силою, і поставили собі за мету викорінити магію серед людей. Послідовники були майже всемогутні і зрештою їм вдалося здійснити свій задум. На керування силами було накладено Заборону, нащадки чаклунів народжувалися звичайними людьми, позбавленими здібностей своїх пращурів, поступово в магію перестали вірити, і з життя вона перекочувала на сторінки художніх книжок. Послідовники тріумфували...
(Примітка. В українській версії відновлено первісну сюжетну лінію роману з урахуванням пізніших наробок, зокрема й тих, що не ввійшли до опублікованого варіанту російською мовою. Детальніше див. в авторській передмові.)
— Авжеж пам’ятаю, — відповіла Маріка. — Твоя перша.
— Так, перша. Сьюзан розкрила мені очі, пояснила причину всіх моїх негараздів, і відтоді моє життя ввійшло в колію. Головне було змиритися з тим, що мені призначено любити дівчат. А чоловіки не для мене.
Маріка підвелася з підлоги, вмостилася в Аліси на колінах і вкрила її обличчя палкими поцілунками.
— Алісо, люба, мені так шкода…
Вона похитала головою:
— Не треба жаліти мене, зі мною все гаразд. Зараз у мене є ти, я кохаю тебе, а на майбутнє намагаюся не загадувати. Хоча вже твердо вирішила, що років у тридцять народжу дитину від розумного й порядного чоловіка. Не хочу залишатися сама. Мене лякає самотність.
— А ти не бійся, — сказала Маріка, зарившись обличчям у її густе чорне волосся. — Ти не будеш самотня, в жодному разі. З тобою завжди буду я.
Розділ 11
Ґордон Волш відсунув клавіатуру і, поклавши лікті на стіл, з похмурим виглядом втупився в екран монітора.
Кейт, що сидів за сусіднім столом, дивився на батька з неспокоєм, старанно замаскованим під зацікавлення. Щоразу, приносячи додому зіпсований кристал, він зі страхом очікував викриття, але досі йому вдавалося виходити сухим із води. Ґордон Волш цілком довіряв синові, і попервах Кейт навіть відчував докори сумління, ошукуючи його. Згодом почуття сорому минуло, чому значною мірою посприяли відверті висловлювання батька, який був прибічником найрадикальніших заходів щодо всіх нащадків Конора МакКоя — а отже, й Маріки. Кейт переконався у власній правоті, перестав мучитися сумнівами і ось уже рік вів подвійну гру, зраджуючи ідеали, в які ще недавно свято вірив. Проте він розумів, що нескінченно довго його обман не триватиме, і рано чи пізно терпець Послідовників урветься…
Ґордон Волш видобув з гнізда сканера кристал, пом’яв його між пальцями й пожбурив до шухляди стола.
— Знову те ж саме, — втомлено пробурчав він. — Відкриває портал і йде — але куди? Повертається — але звідки? І ніякої можливості під’єднатися до їхньої мережі… Неподобство! — Він повернувся до сина. — А ти не думаєш, що ця дівчина просто водить нас за носа?
— Як це? — запитав Кейт, хоча чудово зрозумів, що має на увазі батько.
— А так, що вона ще на самому початку виявила детектор і тепер грає з нами в кота-мишки.
Кейт заперечно похитав головою:
— Це виключено. Якби Маріка щось запідозрила, я б відразу помітив. Вона зовсім не вміє прикидатися.
Ґордон Волш скептично посміхнувся:
— Ви, молоді серцеїди, вважаєте себе тонкими психологами. А насправді ж часто-густо виявляється, що геть не розумієтеся на жінках.
— Крім того, — вів далі Кейт, — якби Маріка виявила детектор, то просто знищила б його. Сумніваюся, що вона зуміла розібратися в усіх тонкощах його роботи. Та навіть якби розібралася, то нізащо не стала б іти на такий ризик і вибірково псувати записи. Вона б стирала всю інформацію, ніби її й не було.
— Арґумент переконливий, — погодився Ґордон Волш. — Навіть занадто переконливий. А це викликає підозри. Сам подумай: майже рік ми змарнували на вдосконалення детекторів, сподіваючись з їх допомогою одержати потрібні нам дані, і фактично більше нічого не робили, щоб не сполохати дівчину. А чи стали б ми так довго чекати, якби від самого початку наші детектори зовсім не фіксували інформації? Тим більше, якби вони постійно виходили з ладу.
Кейт не на жарт перелякався. Батько дуже близько підійшов до правди, тільки обрав не того підозрюваного. Адже саме цими міркуваннями керувався Кейт, коли знищував не всю інформацію, а лише ту її частину, що дозволила б Послідовникам потрапити до світу Конорів. Найпершого разу він учинив так без певного плану, робив усе гарячково, похапцем, у намаганні виграти бодай трохи часу. На щастя, фахівці вирішили, що ці пошкодження в записах є наслідком специфічних відмінностей у техніці здійснення нуль-переходу, які детектор просто не зміг „зрозуміти“. Смирнов та його співробітники щомісяця, а то й частіше, конструювали чимраз досконаліші детектори, а Кейт, переконавшись, що його метод спрацьовує, продовжував пошкоджувати кристали. Тепер він підходив до справи ретельно, без поспіху, використовуючи для підміни заздалегідь оброблені ним копії попередніх записів.