Подвійний Леон. Іsтоrія хвороби
- Автор: Іздрик Юрко
- Год: 2000
- Язык: украинский
- Год: Лілея-НВ
- ISBN: 966-7263-73-8
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Подвійний Леон. Іsтоrія хвороби». Краткое содержание книги:
О ф і ц і а н т - р е к е т и р - т а й н я к. Ну я піду, мабуть. Маю справи.
З і ґ ф р і д. Де, на кухні?
О ф і ц і а н т - р е к е т и р - т а к с и с т ( пригнічено). Угу. ( Пауза). То я піду?
М а р к. Ні.
О ф і ц і а н т - т а й н я к - т а к с и с т ( істерично). Чому ви не дозволяєте мені вийти? Це недемократично!
А р т у р. Справді, чому?
М а р к. Нікуди він не піде. За дверима — смерть. ( Пауза.) А, зрештою, як дуже хоче — хай іде.
Всі зриваються. Чути вигуки: «Принеси щось пожерти! Закусь давай! Неси хавку бігом! Кашка! Де моя кашка?! Принеси ти йому кашки! Краще печива! І «Чупа-чупс»! Хрін тобі в рот, а не «Чупа-чупс»! І водяри захопи зо дві пляшки! Три! Три!!! Краще чотири! І пива! Тільки темного і щоб холодне! Нехай нормальної жранини принесе. Всім по порції солянки і гриби в підливі!» О ф і ц і а н т - р е к е т и р - т а к с и с т не рухається, М а р к мовчки спостерігає. Поступово всі стихають.
М а р к. Продовжуємо.
О ф і ц і а н т - т а к с и с т - г і д р а в л і к. Кому принести слимаків « ostreidae»? ( Усі мовчать).
Т а к с и с т - о ф і ц і а н т - г і д р а в л і к. Таксі хтось замовляв? ( Усі мовчать).
Г і д р а в л і к - о ф і ц і а н т - т а к с и с т. Може, в кого кран протікає? ( Усі мовчать).
Довга пауза. Пронизливо дзвенить дзвінок, секунд, скажімо, десять. Це великий настінний годинник з боєм і блискучим маятником, однак замість глухо бамкати, він дзеленчить, немов будильник. Усі завмирають. Пауза. Дзвінок дзвенить іще гучніше, секунд, скажімо, п'ять. Тиша. Довга пауза.
Ф а в н ( дивлячись у стелю). І знову день видався на славу. ( Пауза. Опускає голову, складає руки, закриває очі, губи його ворушаться в беззвучній молитві, секунд, скажімо, десять. Перестають ворушитися. Руки, як і раніше, складені на грудях. Пошепки.) Во ім'я Господа нашого Ісуса Христа. Амінь! ( Розплющує очі, кладе руки на стіл. Пауза. Знову підносить руки, заплющує очі, і знову ворушить губами в німій молитві, секунд, скажімо, п'ять. Пошепки.) Во віки віків. Амінь! ( Розплющує очі, знову кладе руки на стіл. Пауза.) Починай, Леоне. ( Пауза.) Починай свій день, Леоне! ( Всі втуплюються в мене. Очікування).
Я ( невпевнено цитуючи панам'ять). О, вірна моя подруго! Ти вірила в мене незмінно й віддано… ( Збивається, дивиться на М а р к а).
М а р к. Продовжуй. ( Всі: «Давай, Леоне! Покажи клас! Більше чаду!»)
Я. Ти вірила в мене незмінно й віддано весь довгий вік, ми ніколи не розставалися з тобою, ніколи, але тепер, в мить нашої слави, безжалісний натовп розлучив нас…
( Всі хором: «В одній могилі — спільних хробаків!»)
М а р к ( виправляючи). У спільнім склепі годували б.
Я. Не збутися цій мрії!
М а р к ( уточнюючи). Не збутись мрії цій!
Я. Далеко один від одного розпухнуть наші труни у воді… ( Забуває текст).
М а р к ( підказує). Зробимо все, що належиться зробити…
Я. Зробимо все, що належиться зробити. Нас не забудуть. Цар небесний збереже про нас пам'ять вічну.
М а р к ( виправляючи). Вічную пам'ять! ( Всі, підхоплюючи: «Від нас залишаться сліди, ми особистості, ми не міста-потвори!». Загальний регіт). Тихо, тихо, заспокойтеся. ( До Л е о н а). Ну як, зійшли посіяні тобою зерна?
Я. Ні.
М а р к ( розчаровано). Уже не так весело, як раніше. Але так завжди буває під кінець, правда?
Я. Мабуть.
М а р к. О'кей. ( До всіх.) Продовжуємо.
[…]
Сеанс п 'ятий
Так минуло кілька годин. Потім на стіл жбурнули жменю кавових зерен, дві-три грудочки овечого сиру, ядро волоського горіха, коробку сірників, шкірки немитого грейпфрута. Я добув із кишені обсмоктаний зубець часнику і долучив до спільного манаття. Фавн теж щось витягнув з-за пазухи, — здасться, незмінний корінь калгану, — та, покрутивши його в руках, запхав назад.
На цьому пиття закінчувалося. Далі кожному належалося своє. Жереб визначав Марк. Він взяв із шухляди гральні кості та кілька заклеєних конвертів — неочікувано я впізнав у них мою вчорашню пошту. Однак тепер листів було суттєво менше і кожен з них — пронумеровано.
Марк пояснив правила гри. Кожен мусів кинути кості і за числом, яке випадало, відчитати своє завдання з відповідного конверта. Такі собі невинні фанти. Може, мені випаде нарешті виграш вграти медсестру? Оту горбатеньку, в окулярах. Від долі не втечеш, як то кажуть.
Кидали всі по колу, починаючи з Артура, що сидів на розі. Він метнув кубики надто експресивно і навряд чи вдало: один із них закотився під стіл. Артур поліз було за ним, та Марк зупинив його й кивнув Зіґфріду. Той дістав кубик і оголосив: «Два». Разом із четвіркою, що лежала серед кавових зерен, це складало шістку. Марк срібним антикварним ножичком розрізав потрібний конверт і витягнув картку. Усе це нагадувало вручення призів «Оскар» чи конкурс «Містер Роккі року».
Вирок невідомого журі для Артура звучав приблизно так:
«Впродовж місяця створити колекцію живописних полотен урбаністичної тематики. Набір фарб регламентується. Певне число тюбиків (див. «Додаток хроматичний») із кобальтом синім світлим, блакитною «ФЦ», кадмієм лимонним (імітація), краплаком темним, умброю, охрою та зеленню смарагдовою — кожен барвник у строго визначеній кількості (див. розділ «Рекомендовані пропорції»). Білила цинкові дозволяється використовувати без обмежень. Ґрунтовані полотна, пензлі та підрамники додаються (див. «Перелік допоміжних засобів»). Невиконання вироку карається повторним строком лікування із застосуванням електрошокової терапії. За обставин, що поглиблюють провину, — рекомендується лоботомія».
Артур зробив спробу немовби жартома щось запитати, але Марк рішуче обірвав його і наказав кидати кості Ґорвіцу. Ґорвіц довго тряс їх у спітнілих долонях, а потім затиснув в один кулак і обережно поклав на стіл, прикривши рукою. Прошепотів щось на кшталт закляття, зітхнув, підняв руку. Випала ще одна шістка — цього разу п'ять плюс один.
Втім, присуд був майже повністю незрозумілим для невтаємничених.
«Компенсувати всім постачальникам демпінгові втрати, згідно з антимонопольним законодавством (див. «Указ Президента від такого-то, такого-то). Леґалізувати дочірні підприємства й філії, перепідпорядкувавши їх міністерству оборони (див. «Перелік фірм, що підлягають служінню обороноздатності країни»). Підвищити боєспроможність трудових колективів. Позаштатним працівникам видати посвідчення «Добровільної народної дружини» та виплатити одноразову грошову допомогу згідно із тарифом (див.: Альфред Целлерман «Рецепти слов'янського світу» [Suhrkampf Verlag, München, 1939]. Розділ XIV, «Фінансування органів правопорядку»). У визначений «Хронологічним додатком» термін докомплектувати партії « CHUPA CHUPS» обертовими підставками та батарейками ULTRAVOX LONG LIFE. В разі невиконання розпорядження чи окремих його пунктів позбавити ліцензії на особисту зброю (газовий пістолет системи NEW NAMBU), а також застосувати інтенсивну фізіотерапію: сувора дієта, двічі па день промивання шлунка і раз на день клістир [94]. При підозрах на рецидив приписати також аспірин, хінін і загортання в мокре простирадло».
94
… сувора дієта, двічі на день… — парафраз на епізод із «Пригод Бравого солдата Швейка» (Я. Гашек. «Пригоди бравого солдата Швейка», Київ, «Дніпро», 1970. Розділ «Швейк-симулянт», стор. 54).