Подвійний Леон. Іsтоrія хвороби

М а р к. Йти нікуди. За дверима — смерть. ( Довга пауза). Як хочеш — біс із тобою, йди. ( Т а й н я к - р е к е т и р - о ф і ц і а н т  не рухається). Продовжуємо.

Ґ о р в і ц. Я можу запропонувати йому оптову партію окулярів.

А р т у р. Я теж. Китайські. Зі знижкою. Оправа черепахова. Лінзи…

Ґ о р в і ц ( перебиваючи А р т у р а). Ти хто такий — Боббі Вотсон?

А р т у р. Я — Артур. Не прикидайся ідіотом. Який ще Боббі Вотсон?

Ґ о р в і ц. Боббі Вотсон, син старого Боббі Вотсона, двоюрідного стрия Боббі Вотсона, котрий помер. Всі Боббі Вотсони — комівояжери.

Т а й н я к - р е к е т и р - о ф і ц і а н т ( поступово трансформуючись у  Р е к е т и р - т а й н я к - о ф і ц і а н т а — подальші трансформації залишаємо поза ремарками). Комівояжер! Яка важка професія. Але досить таки прибуткова. ( Бере зі стільця свою малинову блюзку, вдягає її, набирає погрозливого вигляду, говорить зухвало.) А чё, мужики, крыша конкретная у вас в натуре есть? А то у меня тут братаны на стрёме кантуются. Чисто по приколу. Так будем базарить, нет?

А р т у р ( збентежено). Не така вже й прибуткова наша справа. Правду кажучи, самі лиш збитки. З нашими порядками, тим паче. ( Пауза. Звертається до  М а р к а.) Чи не час мені, бува, приймати заспокійливе?

М а р к. Ні.

Ґ о р в і ц ( пошепки А р т у р о в і). Не бзди, пацан. Він блефує. ( Голосно й гаркаво до Р е к е т и р - т а й н я к - о ф і ц і а н т а.) Ой, я вас умоляю, не смешите мои тапочки. Чтоб я так жил. Откуда у бедного еврея деньги? Вы что, думаете, очки — это бизнес? Может, вы думаете, наше здравоохранение допустит такое количество близоруких в независимом государстве? И при чем тут крыша? Я на вас просто удивляюсь. Вы, может, думаете, если человек сидит в психушке, то у него обязательно крыша поехала? А где, я вас спрашиваю, ещё можно встретить столько интеллигентных лиц? ( Змінюючи інтонацію). И вообще, козёл, ты на эту тему с Каролем базарил?

К а р о л ь ( піднімається з-за столу. Він усе ще в уніформі митника. Зневажливо дивиться на  Р е к е т и р - т а й н я к - о ф і ц і а н т а). Чого це ви так зблідли?

Р е к е т и р - т а й н я к - о ф і ц і а н т. Зблід? Дивно…

К а р о л ь. Як стіна. Або, якщо точніше, — хе! хе! — немовби труп.

О ф і ц і а н т - р е к е т и р - т а й н я к. Це метафора?

К а р о л ь. Можливо. Ми університетів не закінчували. Ми стріляємо.

О ф і ц і а н т - р е к е т и р - т а й н я к. Де тут двері? Я погано бачу… У мене в очах такий туман… Ви самі сказали, що я блідий. Я хотів би вийти.

М а р к. Ні. ( Пауза.) То як у тебе з очима?

О ф і ц і а н т - р е к е т и р - т а й н я к. Погано.

М а р к. А ноги як?

О ф і ц і а н т - р е к е т и р - т а й н я к. Погано.

З і ґ ф р і д. Але ходити можеш?

О ф і ц і а н т - р е к е т и р - т а й н я к. Так.

З і ґ ф р і д ( скипівши). Ну то ходи! ( О ф і ц і а н т - р е к е т и р - т а й н я к  доходить до стіни, впирається в неї руками й чолом). Ти де?

О ф і ц і а н т - р е к е т и р - т а й н я к. Тут я.

З і ґ ф р і д. Іди сюди! ( О ф і ц і а н т - р е к е т и р - т а й н я к  повертається до свого крісла). Чому ти мене не вб'єш?

Т а й н я к - о ф і ц і а н т - р е к е т и р. Я не знаю секрету буферного замка.

К а р о л ь. Так не буває!

Ґ о р в і ц ( пошепки А р т у р о в і). Я ж казав, він блефує.

Ф а в н. А як же ти виконуєш мої доручення? Звідки добуваєш їжу?

О ф і ц і а н т - р е к е т и р - т а й н я к. Що конкретно вас цікавить?

Ф а в н. Я двічі не повторюю.

А р т у р ( плетучи якісь власні інтриги). Може, дати йому спокій? Як-не-як це старша людина, напевно дуже чесна, але пожмакана життям, зір ослаблений… Врешті-решт він має право на помилку.