Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Боевая фантастика » Валеріан та місто тисячі планет
Валеріан та місто тисячі планет - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Валеріан та місто тисячі планет

Электронная книга - «Валеріан та місто тисячі планет». Краткое содержание книги:

Спецагенти Валеріан і Лорелін вирушають на завдання до приголомшливого міста Альфа — величезного мегаполіса. Вже кілька століть розумні істоти з усіх куточків Всесвіту разом живуть у ньому й діляться одне з одним знаннями, інформацією та культурою. Аж ось у середмісті Альфи з’являється темна загадкова сила, що загрожує мирному життю Міста тисячі планет. Валеріан і Лорелін повинні швидко з’ясувати, звідки походить ця хижацька загроза, і вберегти не лише Альфу, а й майбутнє всього Всесвіту.
1 ... 39 40 41 42 43 44 45 46 47 ... 86
Перейти на страницу:

На Лореліниному екрані з’явився портрет симпатичного смаглявого військового з акуратно підстриженою борідкою. До портрета додавалася інформація: «Самк Атон, майор. 33. Помер.»

— Майор Самк помер рік тому, — обвинувальним тоном повідомила Лорелін трійці.

Доґан-даґізи залишилися незворушними. Перший з них витяг маленький пристрій і показав їй власне фото Самка, який лежав мертвим на робочому столі. У Лорелін округлилися очі.

— Авжеж, — почав Синій, — дуже загадкова смерть…

— …яку ніхто так уповні й не пояснив, — додав Бордовий.

— Дехто може назвати це вбивством, — підсумував Жовтий театральним голосом. Лорелін дуже закортіло вдарити його кулаком прямо в довгий ніс, але вона втрималася.

— Я вас слухаю, — сказала вона.

— Майор Самк був експерт у всьому, що стосувалося планети М’юль, — провадив Синій.

— І він забрав усю ту дорогоцінну інформацію…

— …з собою до могили, — сказав Жовтий.

— Яка марна розтрата! — зітхнув перший доґан-даґіз.

— Якщо ви дізнаєтеся щось про цю планету, — промовила до них Лорелін, — нам буде цікаво.

— Нам буде приємно працювати з вами, Лорелін, — із захопленням вигукнув Синій.

— Перед тим, як піти… — почав другий.

— …дозвольте надати вам…

— …певну інформацію…

— …безкоштовно, — закінчив Бордовий.

Лорелін із скепсисом дивилася на трьох чужинців.

— Безкоштовно? — перепитала вона. — Ви що, захворіли?

— Конвертер дуже цінний… І на нього активно полюють, — глибокодумно кивнув Бордовий.

— Прийдуть найманці… — сказав Жовтий.

— …щоб його забрати… — казав далі Синій.

— …і швидше, ніж ви гадаєте, — урочисто закінчив Бордовий.

— Які ще найманці? — запитали одночасно Лорелін і Валеріан.

Усі троє самовдоволено дивилися на неї. Синій помахав пальцем перед нею.

— Безкоштовною була лиш перша підказка.

— А за решту треба платити, — сказав Бордовий.

— Звичайно ж, ви дістанете знижку, — додав Жовтий.

По радіо донісся Валеріанів голос:

— Алексо! Що це таке?

Лорелін на своєму екрані також побачила спалах червоного світла.

— Наближається з десяток якихось осіб, — поінформувала майора Алекса й додала, — їх немає в переліку учасників.

— Що це за особи? — вимагав відповіді Валеріан.

— Поки що встановити їхню ідентичність не вдається, — сказала Алекса.

Лорелін іронічно подивилася на доґан-даґізів.

— Мені здається, ваша інформація втратила цінність. Мерщій, забирайтеся звідси.

Трійця пригнічено попленталася до виходу. Валеріан з тривогою завважив, що червоний вогник замиготів частіше.

— Валеріане, — промовила Лорелін, — мені це не подобається.

— І мені теж. Негайно повертайся до зали й будь поруч із командувачем. Алексо, звідки вони йдуть? — спитав Валеріан.

— Звідусіль, — відповіла Алекса, — вони проходять крізь стіни.

Лорелін пришвидшила ходу, продираючись через напхом напхану залу до трибуни. Вони з Валеріаном зустрілись очима, і той обрав рішення.

— Лорелін, евакуюй звідси командувача! А я піду назустріч порушникам!

Лорелін відштовхнула останніх учасників заходу, що стояли на дорозі, стрибнула на сцену й побігла до Філітта. Схопивши його за руку, вона почала стягувати його звідти.

— Агенте, що таке… — почав протестувати Філітт, але вона змусила його замовкнути.

— Вибачте, надзвичайна ситуація!

Генерал Окто-Бар, який стояв осторонь, миттєво став на позицію, щоб забезпечити прикриття відходу командувача. Його зброя була напоготові, а обличчя випромінювало рішучість. У натовпі почалася паніка.

«Я дуже сподіваюсь, що ця тривога виявиться фальшивою», — подумала Лорелін, хоча й не вірила в це.

Валеріан переводив погляд з екрана на натовп і знову на екран. Червоний сигнал тривоги миготів усе частіше, і адреналін вже струмів у венах.

— Алексо! Стонадцять чортів! Мені потрібно ідентифікувати нападників! Хто вони?

— Вибачте, майоре, я не можу розшифрувати їхню ДНК, — відповіла Алекса.

— Що?! — вигукнув Валеріан. Цього просто не могло бути. У програмі «Інтрудера Екс-Бі 982» було закладено ДНК усіх відомих форм розумного життя. Можливо, Алекса не змогла…

Аж раптом задня стіна зали прийомів вибухнула.

Кількох гостей збило з ніг, і почулися жахливі крики. Валеріан був приголомшений видовищем.

У залу ввалилося з десяток струнких постатей у сірих шатах. Їхні синьоокі обличчя під каптурами були білі, як кістка…

1 ... 39 40 41 42 43 44 45 46 47 ... 86
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)