Голодні ігри
- Автор: Коллинз Сьюзен
- Серия: Голодні ігри #1
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Країна Мрій
- ISBN: 978-617-538-027-7
- Переводчик: Уляна Григораш
- Жанр: Боевая фантастика
Электронная книга - «Голодні ігри». Краткое содержание книги:
и
Рута, одягнена в легеньку сукню, тріпочучи прозорими крилами, наблизилася до Цезаря. Побачивши такого маленького чарівного ельфа, публіка заахкала й заохкала. Цезар розмовляв із Рутою дуже привітно, похвалив за сім балів, отримані на показовому виступі. Зовсім не погано, як на таку маленьку дівчинку. Коли він запитав Руту, в чому її основна перевага на арені, вона, ні на хвилину не замислюючись, відповіла:
— Мене дуже важко зловити. А якщо мене не зможуть зловити, значить, не зможуть убити. Тож не скидайте мене з рахунку.
— А ніхто й не збирається, — сказав Цезар підбадьорливо.
У хлопця-трибута з Округу 11, Трача, була така сама смаглява шкіра, як і в Рути, але це, мабуть, єдина їхня схожість. Він був просто велетенський, заввишки не менш як шість із половиною футів, і дужий як буйвіл. Я зауважила, що він не прийняв запрошення кар’єристів і завжди тримався осторонь. Він був самітником, ні з ким не говорив і не виявляв жодного інтересу до тренувань. Ба більше, він отримав десять балів за показовий виступ, і було зовсім не важко здогадатися, що він чимось вразив продюсерів. Він абсолютно ігнорував добродушне кепкування Цезаря і відповідав коротко «так» або «ні», а здебільшого взагалі мовчав.
Якби я була такого розміру, як він, то роль похмурого лютого трибута була б мені до лиця! Готова битися об заклад, що половина спонсорів стануть на його бік. Якби у мене були бодай якісь заощадження, я б і сама поставила на нього.
Раптом оголосили Катніс Евердін, і я, немов уві сні, підвелася й рушила на середину сцени. Мовчки потиснула простягнуту руку Цезаря і побачила, як він непомітно витер долоню об костюм.
— Що ж, Катніс, мабуть, Капітолій сильно відрізняється від Округу 12? Що вразило тебе тут найбільше? — запитав Цезар.
Що? Що він сказав? Я нічого не втямила.
У роті пересохло, немов там повно тирси. Я швидко відшукала Цинну в натовпі й у відчаї подивилася на нього. Я уявила, ніби це він поставив мені запитання: «Що вразило тебе тут найбільше?» Я напружено міркувала над тим, що мене тут радувало. «Будь відвертою, — подумала я. — Кажи правду».
— Тушкована ягнятина, — вичавила я з себе.
У відповідь Цезар засміявся, і мені здалося, що залою також прокотився сміх.
— Із чорносливом? — запитав Цезар, і я кивнула у відповідь. — Ох, я поїдаю її відрами, — з цими словами він обернувся до публіки і погладив живіт, — а по мені й не скажеш, правда?
Із зали пролунали ствердні вигуки й гучні оплески. Ось що я мала на увазі, сказавши, що Цезар завжди намагається допомогти.
— А тепер, Катніс, — прошепотів він, ніби по секрету, — на церемонії відкриття, коли ти виїхала на своїй колісниці, моє серце мало не зупинилося. Що ти думаєш про свій костюм?
Цинна вигнув одну брову. Будь відвертою.
— Ви маєте на увазі, що я почала про нього думати, подолавши страх згоріти живцем? — запитала я.
Публіка захлиснулася від сміху.
— Так, саме тоді,— провадив Цезар.
Цинна — мій друг, і я повинна йому зізнатися.
— Я думаю, Цинна перевершив сам себе: це був най-розкішніший костюм у моєму житті, і я ще й досі не можу повірити, що таки вбирала його. Мені важко також повірити, що зараз я одягнена в цю сукню, — з цими словами я трохи задерла спідницю і розправила її.— Тільки подивіться на неї!
Поки публіка охкала й ахкала, я побачила, як Цинна зробив ледь помітний круговий жест пальцем. Але я одразу зрозуміла, що він має на увазі. «Покрутись для мене».
Я крутнулася раз — і реакція не забарилася.
— О, зроби це ще раз! — вигукнув Цезар, тож я підняла руки й крутнулася знову і знову, дозволивши сукні то злітати вгору, то падати вниз, охоплюючи мене полум’ям. Публіка аплодувала й кричала «Ура!». Я ледве зупинилася й одразу ж ухопилася за руку Цезаря.
— Не припиняй! — мовив Цезар.
— Більше не можу, в мене у голові паморочиться!
Дивно, але далі я зробила щось таке, чого раніше
ніколи не робила, — я також захихикала. Мабуть, то просто нерви.
Цезар підтримав мене.
— Не хвилюйся. Я тебе тримаю. З тобою не станеться так, як із твоїм ментором.