Голодні ігри
- Автор: Коллинз Сьюзен
- Серия: Голодні ігри #1
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Країна Мрій
- ISBN: 978-617-538-027-7
- Переводчик: Уляна Григораш
- Жанр: Боевая фантастика
Электронная книга - «Голодні ігри». Краткое содержание книги:
— Ви двоє молодці. Продовжуйте в такому ж дусі, коли ми прибудемо в округ, поки камери заберуться геть. Усе буде добре.
Я мовчки дивилася йому вслід і уникала Пітиного погляду.
— Що він мав на увазі? — здивувався Піта.
— Це все Капітолій. їм не сподобалася наша ідея з ягодами, — випалила я.
— Що? Про що ти говориш? — запитав він.
— Вони угледіли в наших діях дух спротиву. Тож останні кілька днів Геймітч давав мені настанови щодо того, як поводитися. Щоб не погіршити і без того складної ситуації,— мовила я.
— Настанови? Але мені…
— Він знав, що ти кмітливий і сам упораєшся, — сказала я.
— Я й не підозрював, що маю з чимось упоратися, — мовив Піта. — Виходить, усе, що ти робила й казала останні кілька днів… і, мабуть, іще на арені… це все була просто стратегія, яку ви розробили вкупі з Геймітчем?
— Ні. Адже на арені я навіть не могла поговорити з Геймітчем, правда? — вичавила я.
— Але ти знала, що в нього на думці, еге ж? — мовив Піта.
Я прикусила губу.
— Катніс?
Раптом він випустив мою руку, і я ступила крок назад, щоб утримати рівновагу.
— Все це було заради перемоги в Іграх, — промовив Піта. — Все, що ти робила й говорила. Це все була просто гра.
— Не все, — сказала я, міцно притискаючи квіти.
— А скільки? Хоча байдуже. Гадаю, насправді важливіше, що залишиться після того, як ми повернемося додому, — мовив він.
— Не знаю. Що ближче ми під’їжджаємо до Округу 12, то важче мені зрозуміти власні почуття, — буркнула я.
Він чекав на подальше пояснення, але я мовчала.
— Що ж, принаймні дай знати, коли нарешті зрозумієш, — сказав він, і біль у його голосі пронизав мене.
Він розвернувся і пішов геть. Я переконалася, що слух мій повністю відновився, бо незважаючи на гудіння двигуна, чула кожен Пітин крок. Заки я повернулася в поїзд, Піта уже ліг спати у своєму купе. Наступного ранку він також не показався. Вийшов зі свого купе тільки тоді, коли ми в’їхали в Округ 12. Він мовчки кивнув мені, на його обличчі не було жодної емоції
Мені так хотілося сказати йому, що він до мене несправедливий! Що ми були зовсім не знайомі. Що я робила все заради того, аби вижити, аби ми обоє вижили. Що я просто не могла пояснити свої стосунки з Гейлом, бо сама не знаю напевне. Що не варто кохати мене, бо я ніколи не вийду заміж, тож рано чи пізно Піта просто мене зненавидить. Та навіть якби в мене й були якісь почуття до нього, то це не мало жодного значення, бо я не хочу такої любові, яка веде до створення сім’ї, народження дітей. Невже він її хоче? Після всього, що ми пережили?
А ще я хотіла сказати, що встигла за ним скучити. Але це було б нечесно з мого боку.
Тому ми просто стояли і мовчки поглядали на нашу маленьку похмуру залізничну станцію. У вікно я побачила, що на платформі аж кишить від камер. Усі прагнуть подивитись на наше повернення додому…
Краєм ока я помітила, що Піта простягнув мені руку. Я невпевнено зиркнула на нього.
— Ще раз? На публіку? — мовив він. У голосі його не було люті. Там була порожнеча, а це набагато гірше. Хлопець із хлібом тікає від мене.
Я взяла Пітину долоню і міцно стиснула у своїй, приготувавшись до зустрічі з камерами і більш за все на світі боячись тієї миті, коли мені доведеться її відпустити.
Найкращим романом і досі залишаються «Голодні ігри» — зворушлива, яскрава й чудово написана антиутопія про телевізійні реаліті-шоу. Завдяки незабутній героїні ця книжка полонить і дівчат, і хлопців.
«Таймс»
> а СВІТІ ПРОДАНО ППНЯД ДВА мільйони книжок > ПЕРЕКЛАДЕНО! НП 27 МОВ <