100 тисяч слів про любов, включаючи вигуки
- Автор: Матиос Мария Васильевна, Карпа Ирена Игоревна
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-4213-2
- Жанр: Короткие романтические романы
Электронная книга - «100 тисяч слів про любов, включаючи вигуки». Краткое содержание книги:
Ольга Василівна того вечора продала журнал «Timing» саме Святославу — взагалі такий дорогий журнал у неї купляли не часто. Бозна-чого вона затрималася так довго на роботі 21-го січня. Аж до восьмої тридцять сиділа, читала позичений у Жанни роман про прекрасну любов. У самої Ольги Василівни такої любові — з яхтами, інтригами, діамантами, отрутами і викраденими немовлятами — ніколи не було, але ніхто, чуєте, ніхто не має права заборонити їй мріяти! Відтак зайшла Жанна. Не за книжкою зайшла, а так — витягти Оліньку на пивко чи на коньячок. Ну бо сколька же можна, Олєнька? Нє лошаді же… Жанна працювала в цілодобовій касі продажу авіаквитків, і сьогодні її зміна кінчалася трохи раніше. Жанна мала свіжу філіровку і свіжий манікюр на кривуватих, та все ж випещених пальцях — це треба було відсвяткувати шоколадом з коньяком. Вибрали якусь підвальну кафешку. Там було дещо забагато довговолосих незрозумілих людей (наркомани!) у плетених светрах, але ціни і музика були нічо так, і поговорити про чоловіків можна було спокійно. І як кого хто задовбав. І скільки крові випив. І скільки разів на тиждень у них це саме. І як зробити, щоб це саме було довше і частіше, що головне. І як Жаннина свекруха не хоче віддати їм гараж, бо в них нема машини. Ну і що, що нема — Жанна все вже взнала про кредит. А Ольга Василівна і про кредит нічого не хоче знати, і про машину — вона у своїх глянцевих журналах у кіоску вичитала, що машин у Києві вже стільки, що через пару місяців усі виїдуть з дому і стануть у пробку, де й стоятимуть мертво, без руху. І як із цим боротися, журнали й самі не знають. А Ольга Василівна не знає, як їй боротися з ненавистю до власних дітей.
— Ну скажи, скажи, Жанночка, коли вони вже підуть і ми хоч трохи поживемо для себе, га? Ми вже з моїм і в Турцію збирались, але шось всьо пішло, як пішло… як всігда.
Ольга Василівна досьорбнула свій шоколад, а Жанночка заходилася давати одну з тисячі своїх безкорисних порад, що, відповідно, жодної користі не давали. Ольга Василівна думала про своє. Вона раптом відчула, що безкінечно втомилася і, можливо, візьме відпустку. Тільки це ще не точно. Трохи згодом вона вже передумала й, сидячи на зупинці в нерухомій поки маршрутці, набрала Жанночку (безкоштовний зв’язок із двома з половиною абонентами!) і спитала в неї рецепт її знаменитого штруделя. Раптом якось приготує, вона ще не знає. Але сірий з фіолетовим блокнотик і нова капілярна ручка в Ольги Василівни завжди з собою. Зі старих студентських часів. Напровсяк.
Марта ще з кулька казала всім, що ненавидить понеділки. Не рибні якісь дні. От і сьогодні, хоч і вдалося розвести німця на якесь хитрозамучене м’ясо — що толку? Кому впало це галіме м’ясо, хоч воно там з малайських дітей хай буде? В животі важко, в голові каша. Якого хєра я їду на цій галімій маршрутці, хоча всі суки з їх короткими ногами і без цицьок давно вже на лєксусах? Блядь, врємя — дєньгі. І врємя це уйобує шо піздєц. Фу, Марта, ну в тебе й думки. Будь вище. Ти королева, ти ще всім покажеш. Він найде тебе, твій Принц. На порші (як у Святослава, котрого вона бачила на одній вечірці, але ще не познайомилася) чи на ягуарі (як у ще кількох сотень чуваків цього міста, зрештою) — похуй. І повезе на Балі. Чи на Мальдіви. І тобі не доведеться більше розводити лохів на шуби і брильянти. (Насправді в Марти шуба була одна, і був усього один перстеник із півкаратиком діаманта, але Марта навмисне вживала множину, за принципом саянтологів: повірив — збулося). Так от. Він, Принц, купить їй самій спортивний порш, і вона на ньому буде їздити, і посадить поряд із собою Аліну, і порш цей буде кабріолетом, і вони цілуватимуться в кожній пробці, і мужики в ахуї будуть врізатися один в одного, а вони реготатимуть і додаватимуть газу на під’їзді до щойно відкритого пафосного клубу… Одним словом, Марта рятувалася від маршруткової реальності поршевими мріями. Нічого нового — вона так частенько робила. І не тільки в понеділок. Із недороблених справ — корекція гелевого нігтя. Дуже важлива, до речі, справа.