Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика.
- Автор: Андрушко П. П., Стрижевська А. А.
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Юрисконсульт
- ISBN: 966-2968-07-5
- Жанр: право
Электронная книга - «Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика.». Краткое содержание книги:
Розрахований на студентів, аспірантів та викладачів юридичних факультетів вищих навчальних закладів, науковців, суддів, працівників правозастосовних органів, юристів-практиків.
— дій, згаданих у статтях 2 і 3, якщо вони вчиняються державною посадовою особою будь-якої іншої держави (ст. 5 "Хабарництво іноземних державних посадових осіб");
— дій, згаданих у статтях 2 і 3, якщо вони вчиняються будь-якою особою, що є членом будь-якого представницького органу, який здійснює законодавчі або виконавчі повноваження у будь-якій іншій державі (ст.6 "Хабарництво членів іноземних представницьких органів");
— під час здійснення підприємницької діяльності обіцяння, пропонування чи дачі прямо чи опосередковано будь-якої неправомірної вигоди будь-яким особам, які обіймають керівні посади у приватних підприємствах або працюють на них у будь-якій якості, для них особисто чи для інших осіб, з метою заохочення їх до виконання чи невиконання наданих їм повноважень на порушення їхніх обов'язків (ст. 7 “Дача хабара у приватному секторі");
— під час здійснення підприємницької діяльності вимагання чи одержання прямо чи опосередковано будь-якими особами, які обіймають керівні посади у приватних підприємствах або працюють на них у будь-якій якості, будь-якої неправомірної вигоди чи обіцянки такої вигоди для них особисто чи для інших осіб або прийняття пропозиції чи обіцянки такої вигоди з метою заохочення їх до виконання чи невиконання наданих їм повноважень на порушення їхніх обов'язків (ст. 8 “Одержання хабара у приватному секторі");
— дій, згаданих у статтях 2 і 3, якщо вони вчиняються будь-якою посадовою особою чи іншим контрактним співробітником, за змістом положень про персонал, будь-якої міждержавної міжнародної чи наднаціональної організації чи органу, членом якого є відповідна Сторона, та будь-якою відрядженою чи невідрядженою особою, яка здійснює повноваження, що відповідають повноваженням таких посадових осіб або співробітників (ст.9 "Хабарництво посадових осіб міжнародних організацій");
— дій, згаданих у статті 4, якщо вони вчиняються будь-якими членами парламентських асамблей міжнародних або наднаціональних організацій, членом яких є відповідна Сторона (ст. 10 "Хабарництво членів міжнародних парламентських асамблей");
— дій, згаданих у статтях 2 і 3, якщо вони вчиняються будь-якими особами, що обіймають судові посади, або посадовими особами будь-якого міжнародного суду, юрисдикцію якого визнала відповідна Сторона (ст. 11 "Хабарництво суддів й посадових осіб міжнародних судів");
— обіцяння, пропонування чи дачі прямо або опосередковано будь-якої неправомірної вигоди будь-якій особі, яка заявляє чи підтверджує, що вона може за винагороду зловживати впливом на прийняття рішень будь-якою особою, згаданою у статтях 2, 4–6 і 9—11, незалежно від того, чи така неправомірна вигода призначена для неї особисто чи для іншої особи, а також вимагання, одержання або прийняття пропозиції чи обіцянки такої вигоди у винагороду за такий вплив незалежно від того, чи такий вплив дійсно здійснюється, чи призводить до бажаного результату (ст. 12 "Посередництво").
Аналогічні за змістом положення містяться і в Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції 31 жовтня 2003 року.
Згідно зі ст. 15 «Підкуп національних публічних службових осіб» Конвенції кожна Держава-учасник приймає такі законодавчі та інші заходи, які можуть бути необхідними, для того щоб визнати кримінально караними наступні діяння, якщо вони вчинені умисно:
a) обіцянку, пропозицію або надання публічній службовій особі, особисто чи через посередників, будь-якої неправомірної переваги для самої службової особи або іншої фізичної чи юридичної особи, з тим щоб ця службова особа вчинила яку-небудь дію чи бездіяльність при виконанні своїх службових обов'язків;
b) вимагання або прийняття публічною службовою особою або будь-якою іншою особою, особисто або через посередників, будь-якої неправомірної переваги для самої себе чи для іншої особи, з тим щоб ця публічна службова особа чи така інша особа вчинила зловживання своїм дійсним чи передбачуваним впливом з метою одержання від адміністрації чи публічного органу Держави-учасника будь-якої неправомірної переваги.
Крім того, ст. 21 «Підкуп у приватному секторі» Конвенції передбачено, що кожна Держава-учасник розглядає можливість прийняття таких законодавчих і інших заходів, які можуть бути необхідними, з тим щоб визнати як кримінально карані наступні діяння, коли вони вчинюються умисно під час економічної, фінансової або комерційної діяльності: