Лука і вогонь життя
- Автор: Рушди Ахмед Салман
- Год: 2012
- Язык: украинский
- ISBN: 978-966-2355-29-1
- Переводчик: Тарас Бойко
- Жанр: Сказки народов мира
Электронная книга - «Лука і вогонь життя». Краткое содержание книги:
Так починається захоплююча і сповнена небезпек подорож Луки, під час якої йому доведеться зустрітися з багатьма дивними істотами, завести не менш дивних чарівних друзів, раз за разом наражатися на небезпеку, але щоразу все далі просуватися углиб земель Недобрих Богів, адже лише там він зможе здобути Вогонь Життя, від якого залежить доля його батька, так само як і його власна.
— Гав, — сказав собака Ведмідь, махаючи хвостом.
— Що ти хоче сказати своїм «гав»? — допитувався Лука. — Язик проковтнув?
— Гарррр, — загарчав ведмідь Собака.
— Ага, — промовив Лука з розумінням. — Чарівна частина закінчилася, так? Відтепер ти — мій звичайний собака, а ти — мій звичайний ведмідь, а я — звичайний я.
— Гав, — сказав собака Ведмідь, стрибнув на Луку й заходився лизати йому лице. Лука міцно обійняв його.
— Після того, що ти зробив, — сказав він, — я нікому не дозволю думати про собак як про щось лихе, бо той день, коли ти став моїм собакою, був направду щасливий для нас усіх.
— Будь ласка, поясніть хтось мені, що тут діється, — сказала Сорая слабким голосом.
— Усе добре, мамо, — промовив Лука, обіймаючи її щосили. — Заспокойся. Життя знову стає звичайним.
— Нічого звичайного я в тобі не бачу, — відповіла мама, цілуючи його в маківку. — Звичайне життя? У цій сім’ї про таке й не чули.
Того прохолодного вечора на пласкому даху будинку Халіфи під зоряним небом накрили на стіл, — так, зорі знову зійшли! — і розпочалася святкова вечеря, що складалася зі смачного, підрум’яненого на повільному вогні м’яса і швидко підсмажених на сковорідці овочів, а також соління й цукатів, холодного гранатового соку і гарячого чаю, а ще з деяких рідкісних наїдків і напоїв — юшки щастя, морозива заспокоєння і соусу збудження. На середині столу в маленькому Горщику Видр були решта п’ять Картоплин, що все ще жевріли Вогнем Життя.
— Отже, ця інша Сорая, яка тобі так сподобалася, — питала Луку Сорая Халіфа трішки аж занадто ласкаво, — вона сказала, що якби здорова людина з’їла одну з них, то вона б жила довго-довго або ж навіть вічно?
Лука захитав головою.
— Ні, мамо, — відповів він, — не Образцеса. То був Верховний бог Ра.
Незважаючи на довгі роки, проведені з уславленим Шахом-Казна-Що, Сорая Халіфа до кінця так і не полюбила всілякого роду вигадки, а тепер їй доводилося миритися не тільки з вигадками її чоловіка-казкаря, але також обох її синів. Проте того вечора вона дуже старалася.
— Тож цей Ра… — почала вона, і Лука закінчив речення за неї:
— … сказав мені це особисто, розмовляючи ієрогліфами, які переклала мені білка на ймення Рататат, що вміла говорити.
— Ну що ж! — сказала Сорая, не бажаючи продовжувати суперечку. — Все — добре, що добре закінчується, а ці так звані «Картоплини Видр» я покладу в комірчину, і ми якось іншим разом подумаємо, що з ними робити.
А Лука саме розмірковував над тим, як би це виглядало, якби він, його брат, мама й тато — всі могли жити вічно. Така перспектива більше лякала його, ніж принаджувала. Може, собака Ведмідь зробив правильно, і краще жити без Безсмертя чи навіть без такої можливості. Так, може, то на краще, що Сорая заховає ті Картоплини Видр, тож усі в родині Халіфи потрохи забудуть про їхнє існування; а тоді Картоплинам у Горщику, може, й набридне чекати, поки їх почнуть їсти, і вони якимсь чином прошмигнуть назад через Прикордоння у Світ Чарів, а Реальний Світ буде знову Реальний, а життя буде просто життям, і цього буде більше ніж достатньо.
Тієї ночі небо було всіяне зорями.
— Усі ми знаємо, — промовив Рашид Халіфа, — іноді зорі починають танцювати, а тоді всіляке стається. Проте є ночі, коли хочеться, аби все лишалося на своїх місцях, а ми змогли перепочити.
— Який перепочинок! — сказала Сорая. — Зорі можуть не танцювати, але ми обов’язково танцюватимем.
Вона плеснула в долоні — й одразу ведмідь Собака став на задні лапи й заходився відбивати африканський танець ґамбу, а собака Ведмідь підстрибнув і завів Топ-Десятку найпопулярніших пісень, а тоді підвелася вся родина Халіфи й почала енергійно танцювати джигу й підспівувати собаці. Тут ми їх і залишимо — врятованого тата, кохану маму, старшого брата і малого хлопця, вдома, подалі від його пригод, разом з його щасливим собакою і його братнім ведмедем, високо на даху їхнього будинку прохолодної ночі під непорушними й незмінними зорями, що співають і танцюють.