Фантастика Всесвіту. Випуск 3

— Кого, мене? — тільки й мовив Мітчі.

— Саме вас, — підтвердив головнокомандувач. — Ця війна точиться вже ціле століття, і жодна сторона поки що не досягла того найменшого зрушення терезів, тої хвилинної переваги, яку можна було б назвати перемогою. Курсанте, Фартінгворт, вас обрано звершити подвиг, який доведе зверхність землян над марсіанами, — Андервуд пильно глянув на Мітчі.

— Слухаюсь, сер, — курсант клацнув підборами. — Який буде наказ?

Обличчя головнокомандувача сяяло.

— Це слова справжнього героя земних збройних сил. Слухайте, в космопорті, неподалік звідси, стоїть маленька розвідувальна ракета. Ви негайно рушаєте до неї і стартуєте на Марс. Там сховаєте корабель і проникнете в столицю.

— Гаразд, сер. А що я робитиму далі?

— Нічого, — задоволено мовив Бул Андервуд. — Вам не треба робити абсолютно нічого. Лише жити там. Я підрахував, що ваше перебування у ворожій столиці покладе край війні менш ніж за два роки.

— Слухаюсь, сер, — Майкл Фартінгворт хвацько віддав честь.

У кошику для паперів зненацька спалахнув вогонь.

Крізь розбиту шибку головнокомандувач Бул Андервуд почув, як стартує розвідувальний корабель. За п’ять чи шість миль від космопорту вибухнула цистерна з пальним, освітивши небосхил омахами полум’я.

Сидячи в розгромленому кабінеті, генерал обережно потирав гомілку.

— Мене турбує тільки те, що ми робитимемо, коли війна скінчиться і його треба буде повернути додому. — Та потім просвітлів. — Мабуть, ми залишимо його там, як наші окупаційні сили. Це втримає марсіан від спроб оговтатися і відновити свій військовий потенціал.

Він спробував підвестися і сказав роботу-секретарю:

— Надішліть до мене пару санітарів.

— Стережись Лопотонга, — насмішкувато мовив робот.