Останній дон
- Автор: Пьюзо Марио
- Год: 1997
- Язык: украинский
- Год: Видавничий дом "Всесвіт"
- Переводчик: Анатолий Васильевич Онышко
- Жанр: Боевики
Электронная книга - «Останній дон». Краткое содержание книги:
Також написав романи «Дурні вмирають» (1978), «Сицилієць» (1984), «Четверта К» (1991) і кілька кіносценаріїв. 1996 р. вийшов роман «Останній дон», який є завершенням «Хрещеного батька». В ньому діють герої прославленого роману та їхні нащадки.
— Бо там люди марнують важко зароблені гроші,— пояснила Сіл з юнацьким запалом.— Богу дякувати, мій тато не грає. А всі ті паскудні дівулі з вар'єте?
— Звідки мені знати?— засміявся Кросс.— Я відповідаю тільки за майданчик для гольфу. Я й у казино ніколи не заходив.
Сіл розуміла, що Кросс з неї кепкує, одначе спитала:
— А якщо я, коли поїду звідси, запрошу тебе відвідати мене в університеті, ти приїдеш?
— Звичайно,— погодився Кросс. У таких іграх він був куди досвідченіший за неї.
І він відчув ніжність до її невинності, до того, як вона тримала його руки, до її невідання про справжню роботу її батька і про справжню суть «родини». Він розумів, що Сіл просто відгукнулась душею на поклик чудової погоди, в ній озвалося буяння жіночої плоті, і його зворушили ніжні, цнотливі поцілунки.
— Ходімо краще святкувати,— запропонував Кросс, і вони рука в руці повернулися до столів. Вірджініо, її батько, перший побачив їх, приклацнув пальцями і весело вигукнув:
— А-я-яй, як не соромно!
Потім стис їх обох у обіймах. Цей день назавжди запам'ятався Кроссові невинністю, побожно вбраними в біле діточками, які віталися, звістуючи, що Христос воскрес, а ще тим, що він, нарешті, зрозумів, ким був його батько.
Коли Піппі і Кросс поверталися у Веґас, усе в їхніх стосунках змінилося. Піппі вочевидь збагнув, що таємниці більше не існувало, і ставився до Кросса з більшою теплотою. Кросс із подивом відзначив, що його почуття до батька не змінилися, що він так само його любить. Він не міг уявити собі життя без батька і без «родини» Клерікуціо, без Ґроневельта й готелю «Ксанаду». Це було його життя, і в ньому йому належало залишатися, нещасним через це він нітрохи не почувався. Проте в його душі стало наростати нетерпіння, йому кортіло ступити наступний крок.
Книга З
Клавдія Де Лена та Атена Аквітан
Розділ 4
Клавдія Де Лена вела машину від своєї домівки на Тихоокеанських Палісадах до будинку Атени в Малібу і шукала подумки слів, щоб переконати Атену повернутись до роботи над «Мессаліною».
Для неї повернення Атени було не менш важливим, ніж для студії. «Мессаліна» була її першим по-справжньому самостійним сценарієм, решта дотеперішніх робіт — лиш адаптації повістей і романів, перекроювання і дотягування чужих сценаріїв або ж співавторство.
До того ж у «Мессаліні» вона виступала співпродюсером, і це надавало їй владу, якою раніше вона ніколи не тішилась. І, звісно, зростуть надходження: Вона мала б заробити справді чималі гроші. Згодом вона могла б ступити на вищий щабель — стати сценаристом-продюсером. На захід від Міссісіпі вона була, мабуть, єдиною людиною, якій не хотілося бути режисером: адже там потрібна жорстокість у стосунках з людьми, а для неї вона нестерпна.
Стосунки Клавдії з Атеною спирались на справжню духовну близькість, нітрохи не скидаючись на професійну дружбу двох колег, що працюють разом у сфері кіно. Атена мала б збагнути, який важливий цей фільм для Клавдиної кар'єри. Адже Атена недурна. Справжньою загадкою для Клавдії залишався тільки Атенин страх перед Бозом Сканнетом. Атена ж ніколи нічого й нікого не боялась.
Гаразд, бодай одну справу Клавдія таки зробить. Вона довідається, чому Атена така наполохана, а тоді зможе їй чимсь зарадити. І, звичайно, їй треба врятувати Атену, щоб та не занапастила свою кар'єру. Зрештою, хто ліпше за неї, за Клавдію, знає про всі труднощі й пастки у світі кіно?
Клавдія Де Лена мріяла про письменницьке життя десь у Нью-Йорку. Клавдію не розчарувало, що у двадцятиоднорічному віці її перший роман відхилили зо два десятки видавців. Вона просто подалась у Лос-Анджелес і спробувала сили у сценаріях.
А оскільки була дотепна, жвава й талановита, то швидко здобула в Лос-Анджелесі чимало друзів. Записалася на курси сценаристів при Каліфорнійському університеті і познайомилася з юнаком, чий батько був відомим пластичним хірургом. Вони стали коханцями, і юнака причарували її тіло та її розум. А далі він підвищив її статус, перейшовши від товариського партнерства в ліжку до «серйозних взаємин». Привів додому на вечерю зі своїми батьками. Батько, хірург-косметолог, був від неї у захваті. Після застілля хірург провів долонями довкруг її обличчя.
— Хіба це чесно, що така дівчина, як ви, не така гарненька, як вам би належало?— спитав він.— Не ображайтесь, тут завинила тільки природа. До того ж я в цьому фахівець. Якщо дозволите, я вам зможу зарадити.