Таємниці розкриває санскрит

Окремо слід сказати про прізвища Чорний та Білий. Прізвище Чорний особливо показове для Чигиринського полку — їх тут засвідчено 14, і за ними серед 16 полків «Реєстру» він посідає друге місце, поступившися лише Миргородському полку, де таких прізвищ 17. Третім і четвертим ідуть Полтавський полк — 12 і Канівський — 10. В той же час прізвище «Білий» зовсім відсутнє в Миргородському і Канівському полках, а в Полтавському та Чигиринському полках їх відповідно 2 і 5. Тобто прізвищ «Чорний» у цих чотирьох полках — 52 з усіх 98, засвідчених у 16 полках; на решту 12 полків їх припадає 46, менше половини. Що ж до прізвища «Білий», то їх у цих чотирьох полках — лише 7 з усіх 34 в шістнадцяти полках, тобто 1/5. З чого й висновок, що чигирино-полтавсько-миргородський регіон — ареал найбільшого поширення прізвища «Чорний», отже, й найбільшого поклоніння Чорнобогові // Вішну-Крішні. Поклоніння Білобогові-Бальдеву, чиїм атрибутом є плуг — землеробський символ, судячи з прізвища «Білий», тут було поширене мало, більше — трохи північніше від цього ареалу. Це й зрозуміло, бо Чорнобог — пастушницьке й воїнське божество, що й символізують лук і стріли, щит і шабля, данда й чакра — атрибути Вішну-Крішни.

У світлі цих фактів особливу увагу привертає епітет Вішну-Крішни — Чакрін із тим самим суфіксом — ін, що й у назві Чигирин /-ин/. Суфікс цей неабияк поширений у санскриті, особливо коли йдеться про богів та зброю, властиву їм. Про Шіву, чия зброя і атрибут тризубець-шула, вже мовилося — він має епітет Шулін, «Тризубник», «Наділений тризубом». Індра, чия зброя і атрибут громова стріла-ваджра, має епітет «Ваджрін», «Ваджрівник» «Наділений вадж<129>рою». Яма, чий атрибут і зброя кий-данда — Дандін, «Наділений києм-дандою» тощо. І саме епітет Вішну-Крішни — Чакрін, «Чакрівник», «Чакрун», «Наділений чакрою» виявляє найбільшу фонетичну і смислову відповідність назві Чигирин, хоча чакрін у санскриті має ще значення «самодержець, імператор, монарх», «правитель округи», «гончар», «олійник», «змія»(SED, 200)тощо.

Ця подібність епітета й назви буде ще більшою, коли зважити, що первісно назва козацької отолиці звучала не Чигирин, а Чигрин. Що засвідчує і відома поезія Тараса Шевченка «Чигрине, Чигрине…»

І якщо й сьогодні в українській міфології, фольклорі, пам'ятках, назвах, іменах та прізвищах простежується стільки слідів, пов'язаних із Вішну-Крішною, то наші предки, поза сумнівом, добре знали ці божества й поклонялися їм, яскравим свідченням чого є згадка про них у «Велесовій книзі» та існування і нині в Черкаській області міста Вишнопіль. Отже, наші предки знали й основний їхній символ — коло, колесо, диск, чакру, яка символізувала Сонце, захист, незалежну централізовану владу. Тому цілком природно, що в назві козацької столиці Чигирина могло відбитися слово чакра, сучасні різновиди якого в мові хінді /чакар, чаккар, чахар, чахр, чарх/ напрочуд близькі до чигир. Це не тюркське, а індоєвропейське слово, найдавніші писемні свідчення про яке маємо ще в «Рігведі» /чакра/, «Авесті» /чахра/, давньогрецькій /киклос/ та латинській /циклус/ мовах. <130>