Від Мальти до Магадану

До Хабарівського краю входила Магаданська область («Дальстрой»). Тут було створено систему концентраційних таборів Колими — Береглаг, або простіше називали Берлаг.

Так я, після майже дворічних скитань в таборах «Гвардієць», Усть-Омчаг, опинився там, де мав бути згідно з радянським драконівським режимом.

Тут ми всі стратили свої людські ознаки (імена та прізвища), а стали живими інвентарними особами з номерами, які були нашиті на шапці, на спині фуфайки та на правій штанині.

З цього дня я називався А-158.

За мою відсутність табір значно змінився, як по суті, так і по формі.

По формі табір значно розширився, став більш впорядкованим та чистішим.

По суті табір став більш українським (особливо галицьким) з домішкою інших народів, тобто інтернаціональний. Були тут латиші, литовці, естонці, поляки, а також багато азіатських народів, як корейці, в'єтнамці, японці. Зрештою, годі перерахувати всі національності, які були не тільки з СРСР, але і поза меж імперії зла.

Вже рідше можна було зустріти хижі погляди блотарів, урків та іншої швалі, їхніх бандитських навиків грабувати все, що тільки вдасться.

Об'єднує одна назва — тюрма, табір, але по суті перебування в них є дві великі різниці. Як табір, є ще «півбіди». Основне — це середовище, в якому доводиться перебувати термін.

Для прикладу наведу такий факт, як отримання передачі чи посилки.

Отримання посилки в таборі побутовиків є для в'язня радісною подією, яка разом з тим викликає неприємності, конфлікти, навіть з адміністрацією, а також і біду, як її грабунок, побиття та інше.

Рідко хто з побутовиків (з важкими злочинами) отримував посилки. Та хто мав їм їх посилати? Хіба вони мали сім'ї, дітей? Вийшов на волю і не встиг прогуляти награбоване, як знову опинився за решіткою. А до дармового та ще домашнього яка спокуса!

Хіба вони (побутовики) розмовляють людською мовою. Ні! Одні матюки вилітають з їхнього «хавальника» (по жаргону), як лайно із заднього проходу.

І тим не менше вони були патріотами «такої родіни», вони були майже друзі «такого режиму».

В той же час політв'язень, який розказав антисовєтський анекдот, за доносом стукача, опинився разом із ними в тому таборі і був тими побутовиками принижений та пригноблений на найнижчому рівні та не мав ніякого захисту, бо охорона завжди була більше поступливою до них, ніж до політичних.