Від Мальти до Магадану

Почалася перша настановча сесія. Довідку з університету на звільнення від роботи не давали тому, що вона проходила у вечірні години. На роботі пішли мені на поступки тим, що посилали працювати лише в першу зміну.

Через кілька днів отримую повістку з райвійськомату з'явитися туди для проходження перепідготовки, яка також проводиться у вечірній час.

Приходжу у військомат зі всіма паперами і пояснюю їм своє становище та прошу відтермінувати перепідготовку на пізніший термін, але військовим матолкам годі щось доказати, є наказ і все.

Іду до комісара і це все йому також пояснюю. Не допомагає. Я розлютився і говорю йому прямо у вічі: «Я був вашим ворогом та воював проти вас у німецькій армії, навіщо ви тепер, як ворога, берете в свою армію».

Тут він заворушився і питає: «В какіх частях ви там билі?».

Я відповідаю: «В связі».

Тоді він викликав командира перепідготовки і говорить: «Опредєлітє єво в связь».

Я розвів руками, сплюнув та пішов геть, які могли бути більше розмови.

Так я маявся близько місяця. З роботи трохи на сесію в Університет, з Університету трохи на перепідготовку у військомат, після чого падав на ліжко трупом, інколи, не роздягаючись. Від біганини та нервів шкарпетки були мокрі, наче з води. В неділю, не встиг трохи відпочити, як вже знову понеділок і знову та важка карусель. Знайомі радили кинути Університет, бо не витримаю того навантаження та натягну ногами. Батьки також вже не були раді, що я вчуся, але я зціпив зуби, і при Божій допомозі, таки витримав та закінчив той найважчий факультет.