Теорія права і держави: Підручник.
- Автор: Скакун Ольга Федорівна
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Алерта
- ISBN: 978-617-566-012-6
- Жанр: право
Электронная книга - «Теорія права і держави: Підручник.». Краткое содержание книги:
Для студентів, курсантів, магістрантів, аспірантів, ад’юнктів, викладачів навчальних закладів юридичного профілю, а також тих, хто цікавиться проблемами загального вчення про право і державу.
• нормативний (регулятивний) - система соціально-політичних і правових (насамперед конституційних) норм і принципів (визначені в законодавстві, у програмних і статутних документах партій, політичних деклараціях і договорах), що регулюють політичне життя суспільства і процес здійснення політичної влади. За допомогою конституційних норм установлюються правила боротьби за владу. В громадянському суспільстві відбувається такий процес взаємного пристосування його елементів, блоків (наприклад, фрагментації політичного об’єднання всередині правової структури), за яким політична і правова єдність розглядається вже як мета розвитку;
• ідеологічний - політична ідеологія, політична свідомість, політична культура, політичні погляди; можливість громадянина оцінити політичне буття і обрати варіант поведінки;
• функціональний - політичні відносини, політичний процес, політична діяльність, державно-політичний режим, що визначає ступінь участі суб’єктів політичної системи у формуванні і функціонуванні політичної влади (включно з армією, церквами, опозицією, лобістами);
• комунікативний - інтеграційні (що об’єднують в одне ціле) зв’язки між усіма елементами політичної системи суспільства, а також між партіями, суспільством і державою, між політичною та іншими системами - економічною, правовою тощо.
Держава входить у політичну систему громадянського суспільства не як сукупність розрізнених органів, а як її цілісний політико-правовий інститут, інститут управління, що проводить загальнонаціональні перетворення. Програми таких перетворень пропонують конкуруючі партії. Будучи результатом розвитку додержавного суспільства, держава є чинником, рушійною силою формування його політичної системи. Вона є головним засобом досягнення цілей, що стоять перед суспільством, концентрує в собі різноманітні політичні інтереси, надає стійкості політичній системі за допомогою упорядкування її діяльності. Стійкість політичної системи визначається тривалістю її функціонування, а ефективність - легітимністю політичної влади.
Ознаки держави, якими вона відрізняється від політичних партій як суб’єктів політичної системи громадянського суспільства:
1) вона одна-єдина, а політичних партій може бути багато або не бути зовсім;
2) є організацією всього населення, тоді як політичні партії - частини населення;
3) об’єднує громадян на засадах громадянства (підданства), а політичні партії - членства;
4) має владу над населенням усієї країни, наділена державно- владними повноваженнями, тоді як політичні партії не мають державно-владних повноважень (у разі якщо партія перемогла на виборах, вона формує відповідні органи державної влади зі своїх представників задля реалізації політичної програми партії через державно-владні повноваження);
5) має спеціальний апарат, котрий здійснює управління суспільними справами й охорону громадського порядку, а політичні партії беруть участь у розробленні напрямків політичного курсу країни і його реалізації (коли приходять до влади), або у контролі за здійсненням державної влади (коли перебувають у політичній опозиції), готують кадри до політичної діяльності, формують громадську думку, розробляють програми та цілі внутрішньої і зовнішньої політики, загальнонаціональних перетворень, котрі пропонують на виборах до органів державної влади і реалізують після перемоги на виборах;
6) має монопольне право використовувати як переконання, так і примус на своїй території; для цього має у своєму розпорядженні спеціальні установи примусового характеру (збройні сили, міліцію, службу безпеки та ін.), тоді як політичні партії використовують тільки переконання, їм законодавчо заборонено створювати власні збройні формування, застосовувати до своїх членів засоби примусу; проте вони відіграють важливу роль у розв’язанні соціальних конфліктів мирним шляхом;
7) має монопольне право установлювати юридичні норми, обов’язкові для всього населення, і забезпечувати їх реалізацію; політичні партії ухвалюють партійні програми, статути, поточні рішення, корпоративні норми, що мають внутрішнє організаційне значення і не можуть суперечити законодавству;
8) має монопольне право встановлювати і стягувати податки, формувати загальнонаціональний бюджет, а політичні партії можуть брати участь в обговоренні проекту закону про загальнонаціональний бюджет, як, утім, і в підготовці та обговоренні проектів інших законодавчих актів;