Нічний адміністратор

— Що зробив Роупер? — спитав Джонатан, несподівано відчувши, як його накриває хвиля гніву. — Окрім... Гаміда і всього такого.

— Важливо те, що він робить зараз.

— А якби він зараз зупинився. Скільки поганого він уже встиг накоїти?

Йому згадалося, як Роупер мимоволі черкнув своїм плечем об його. «Альтанка на вершині пагорба, з виглядом на море». Йому згадалася Джед: «Найкрасивіше місце на землі».

— Він грабує.

— Де? Кого?

— Всюди і всіх. Тільки-но якась угода запахне смаленим, наш аміго вже тут як тут, а Коркоран усюди за нього підписується. Його офіційний бізнес — це лише «Айронб-ренд»: ризиковані інвестиції капіталу, небезпечні оборудки з землею, мінерали, трактори, турбіни, сировинні товари, декілька цистерн, ну і трохи рейдерства. Офіси в найбільшій частині Нассау, розумні молоді чоловіки з новомодними стрижками клацають по клавіатурі. Це та частина бізнесу, успіхам якої не позаздриш і про яку ви вже і так читали.

— Боюся, що ні.

— Ну, вартувало б читнути. Минулорічні показники були достобіса хрінові, а цьогорічні будуть ще гірші. Акції впали від сто шістдесяти до сімдесяти, а три місяці тому він ризикнув поставити на платину — і ціна на неї якраз поперла вниз. Він не стурбований, він просто у відчаї. — Берр перевів подих і почав провадити далі. — Під вивіскою «Айронбренд» ховаються й інші його злодіяння. Класична п’ятірка Карибського басейну: відмивання грошей, золото, смарагди, деревина з тропіків, зброя і знову зброя. А ще липові фармацевтичні препарати, липові програми допомоги, липові мінеральні добрива — і на це все корумповані профільні міністерства дивляться крізь пальці. — Гнів у голосі Берра наростав, немов буря, яка повільно набирає обертів, але так і не розходиться, це й тривожило Джонатана найбільше. — Але зброя — це його перша любов. Він називає її іграшками. Якщо ви розсмакували владу, то без іграшок вам не обійтися. Ніколи не вірте балаканині, що це нібито просто ще один товар в індустрії обслуговування. Зброя — це наркота, і Роупер підсів не на жарт. Щоправда, проблемка в тому, що всі думали, нібито торгівля зброєю непідвладна економічним кризам. Та ба, не так сталося як гадалося. Іран-Ірак стали раєм для торговців зброєю і всі подумали, що так триватиме вічно. Але відтоді справи різко пішли вниз. Занадто багато виробників зброї на занадто малу кількість воєн. Тепер неприлаштованої зброї на ринку хоч греблю гати. Миру у світі стає все більше, а твердої валюти все менше. Наш Діккі трохи забруднив руки і у сербохорватському конфлікті, а як інакше: хорватам постачав зброю через Афіни, сербам — через Польщу. Щоправда, його з цієї гонитви за наживою витіснили — надто вже багато там було бажаючих. З Кубою і Південною Америкою не буде діла, там свою зброю виробляють. Ірландія і мізинця не варта, інакше він уже давно би впхав туди свого носа. А ось Перу він не оминув, постачає що треба хлопцям з комуністичної партії. Він намагався дотягнути свої загребущі руки і до півдня Філіппін, до мусульманських повстанців, але північні корейці його випередили, і я нюхом чую, що йому знову втруть носа.