Гаррі Поттер і напівкровний принц

— Спробую не стати флегматиком, — засміявся Гаррі. І справді, коли він зайшов на кухню, там за столом сиділа Флер, жваво ділячись планами щодо весілля з Біллом, тоді як місіс Візлі у явно кепському гуморі пильнувала за горою брюссельської капусти, що сама себе чистила.

— …ми з Біллом майше вигішили мати лише двох дгужок, Джіні та Ґабгіель — така солодка пагочка. Я думаю їх вигядити в блідо-золоті сукні… бо рошеві не пасуватимуть Джіні до волосся…

— О, Гаррі! — зраділа місіс Візлі, уриваючи Флерин монолог. — Я саме хотіла розповісти про заходи безпеки під час завтрашньої подорожі до Гоґвортсу. Нам знову пришлють міністерські машини, а на вокзалі вже чекатимуть аврори…

— І Тонкс буде? — поцікавився Гаррі, вручаючи їй мантії для квідичу.

— Навряд. Артур казав, що її поставили на якесь інше місце.

— Вона занадто дає волю своїм потшуттям, та Тонкс, — неуважно кинула Флер, розглядаючи себе на опуклому боці чайної ложечки. — Тсе велика п’омілка, якшо хочете знати…

— Так, красно дякую, — ущипливо відреагувала місіс Візлі, ще раз урвавши Флер. — А ти, Гаррі, поспіши, щоб до вечора всі речі були складені і в останню хвилину не почався звичний бедлам.

І справді, на ранок їхній від’їзд пройшов спокійніше, ніж завжди. Коли міністерські машини підкотили до «Барлогу», все вже було готове: валізи й скрині спаковані. Герміонин кіт Криволапик надійно замкнений у дорожньому кошику, а Гедвіґа, Ронова сова Левконія та новий Джінин карликовий пух Арнольд — розсаджені по клітках.

О ревуар, ’Аггі, — гортанним голосом сказала Флер поцілувала його на прощання. Рон з надією рвонувся до неї, але Джіні зробила йому підніжку, і Рон гепнувся просто в пилюку під ногами у Флер. Розлючений, побагровілий і виваляний у пилюці, він кинувся до машини, навіть не попрощавшись.

На вокзалі Кінґс-Крос їх не чекав бадьорий Геґрід. Натомість, щойно зупинилися машини, до них підбігло двоє похмурих бородатих аврорів у маґлівських костюмах. Вони оточили дітей і мовчки супроводжували їх до перону.

— Швидше, швидше, крізь перегородку, — підганяла місіс Візлі, трохи збентежена цими суворими і вправними охоронцями. — Гаррі нехай іде перший, разом з…

Вона запитально глянула на одного аврора, той кивнув, схопив Гаррі за руку й спробував повести його до перегородки між дев’ятою та десятою платформами.

— Дякую, я вмію ходити, — Гаррі роздратовано вирвав руку з аврорових лещат. Він підштовхнув свій візочок прямісінько до масивної перегородки, незважаючи на свого мовчазного компаньйона, і наступної секунди опинився на платформі дев’ять і три чверті, де чмихав парою над юрбою пасажирів яскраво-червоний «Гоґвортський експрес».

За кілька секунд до них приєдналися Герміона й родина Візлі. Навіть не порадившись з насупленим аврором, Гаррі жестом вказав Ронові й Герміоні, щоб ішли за ним по платформі в пошуках вільного купе.