Хроніка війни. 2014—2020. Том 3. П’ять років гібридної війни
- Автор: Бура Дар’я, Красовицький Олександр
- Год: 2021
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-9502-2
- Жанр: История
Электронная книга - «Хроніка війни. 2014—2020. Том 3. П’ять років гібридної війни». Краткое содержание книги:
Сухі інформаційні рядки зведень проілюстровані свідченнями безпосередніх учасників подій, процитованих з книг-хронік, що вийшли раніше у видавництві «Фоліо». Долучені спогади про загиблих українських вояків, що захищали нашу землю в перші дні, тижні, місяці й роки російсько-української війни, про новітніх героїв, хто заплатив найдорожчу ціну за спокій і добробут українців.
Ця книга — нагадування світовому суспільству про те, що російсько-українська війна триває, і не можна забувати про тих, хто зі зброєю в руках фактично захищає благополуччя Європи.
У третьому томі «П’ять років гібридної війни» тритомника «Хроніка війни. 2014—2020» подається хроніка новин від кінця лютого 2015 року до 31 жовтня 2020 року.
Остання доба в зоні проведення антитерористичної організації минула без втрат, п’ятеро отримали поранення.
Про це повідомив речник АП з питань АТО Андрій Лисенко.
21 липня 2015 року
Зведення новин
За минулу добу, 20 липня, бойовики 11 разів застосували 152-х та 122-мм артилерію, 19 разів — 120-мм міномети, 3 рази — танки.
Терористи знову вели вогонь з танка по Авдіївському коксохімічному заводу. О 22:10 бандити били по житлових кварталах Авдіївки з 152-х та 122-мм артилерійських систем.
Про це повідомляє пресцентр штабу АТО.
Упродовж минулої доби у зоні проведення АТО загинув один військовий, ще одного поранено.
Про це повідомив речник АП із питань АТО, полковник Андрій Лисенко.
22 липня 2015 року
Ірина Вовк «На щиті. Спогади родин загиблих воїнів»
МИКОЛА ГОРДІЙЧУК («ГРИЗУН») (26.05.1986 — 22.07.2015).Батальйон «Гарпун»
— Синку, ти де? Як твої тренування? — непокоїлася мати.
— Та під Києвом, все добре, — відповідав Коля вже десь з-під Авдіївки.
— А коли приїдеш?
— Та може на вихідні вирвуся... Побачимо, як воно буде.
І так йому вірили — і батьки, і брат, і кохана Юля. Бо як не вірити, коли він казав «завтра буду в Кам’янці» й приїздив додому. Були дзвінки, коли Коля півчутно поспіхом казав «ой, поганий зв’язок, передзвоню», а насправді хлопців обстрілювали чи починався бій.
А потім він знову вмикався, і рідні чули вибухи. «Та вибухи, я ж на полігоні» — спокійно й виважено пояснював хлопець.
Лише згодом, після його загибелі, рідні знайшли Колиного щоденника, у якому він записував кожен день свого перебування в зоні АТО. Не щоденних веселого хлопчиська, а щоденник вояка, який чітко обрав свій шлях і ні на мить не сумнівався: «...Чому я опинився тут? Я просто інакше не зміг. Вибачте, що не сказав, мені просто надзвичайно важливий ваш спокій. До кінця не вірю в справжність цієї війни, але хто б там яку карту в рукаві не ховав, у нас тут ворог, який хоче вбити нас, мене, і вас, мої рідні... Цього зробити я не дам і для цього зроблю все...»
Зведення новин
Попри нещодавню домовленість про відвід танків і артилерії, протягом доби, 21 липня, бойовики здійснили близько 80 мінометних обстрілів сил АТО. Про це йдеться у повідомленні пресцентру АТО.
За минулу добу ми не маємо втрат, але п’ятеро хлопців було поранено. Про це розповів речник АП з питань АТО полковник Андрій Лисенко.
23 липня 2015 року
Ірина Вовк. «На щиті. Спогади родин загиблих воїнів»
ВОЛОДИМИР САВОНЮК (01.05.1977 — 23.07.2015). 146 ОРВП
Тривоги в найрідніших не було: ні снів, ні знаків і передчуття лихого — нічого. Того дня, коли Володимира поранило, він ще встиг вранці набрати дружину й поговорити з нею і донею. Та й Володин голос не був підозрілим, якимось чи надміру стурбованим, чи тривожним. Обіцяв набрати ввечері, коли буде трохи більше часу. А тоді мав бігти. Гелена не надзвонювала чоловікові, коли не дочекалася від нього дзвінка: вирішила, що часу не було або може зв’язок зник. Чекала до ранку. Але телефон мовчав, і Геля взялася набирати його номер, раз, другий, третій, десятий: Володя не підіймав слухавки. Геленине серце забилося в десятки разів сильніше. Як сказати малій?
А він не відповідав до самого вечора наступного дня. О пів на одинадцяту вечора їй зателефонував хтось із військових із Володиного 146-го ремонтно-відновлювального полку й сказав, що чоловік у комі в Харкові. Він отримав поранення біля Щастя. Слово «живий» тоді рятувало всю Володину рідню.
— Ми сподівалися, що з коми Володя викарабкається: бігом зібрали сумки й сіли в перший же потяг до Харкова. Я вдячна харків’янам, що вони так нам допомогли в біді — волонтери і квартиру знайшли, і були завжди поруч; це нам дуже допомагало не зійти з розуму. Усі ті довгі страшні 12 днів. Але... Володя так і не отямився. Знаєш, він от щодня зі мною розмовляв телефоном і щодня він переконував, що все буде гаразд. Хто б міг подумати, що вони забиратимуть ту поламану техніку з-під самого носа у ворога, хто ж знав, що бойовики будуть так близько до Володі... Це страшно, страшно навіть зараз усе це уявляти, про це думати... Коли Володя лежав на лікарняному ліжку, я переконувала себе, що найгірше вже сталося, і якщо звідти повернутися пораненим, то ти обов’язково маєш вижити.
Зведення новин
Бойовики відкрили вогонь по житлових кварталах Дзержинська. В результаті артобстрілу осколкове поранення отримав 76-річний чоловік. Про це повідомляє пресслужба МВС у Донецькій області.