Донька пастора
- Автор: Оруэлл Джордж
- Год: 2021
- Язык: украинский
- ISBN: 978-617-7585-31-1
- Переводчик: Марія Головко
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Донька пастора». Краткое содержание книги:
Так би й не побачила Дороті у своєму житті нічого, окрім маленького англійського містечка, без жодних перспектив бодай колись змінити чи навіть розірвати осоружне коло свого не надто радісного життя, якби не дивна випадковість, яка вириває її із цієї сірої одноманітності і жбурляє у вир геть іншого життя — тяжкого, химерного, виснажливого, але такого справжнього...
У романі «Донька пастора» Орвелл розмірковує про життя без вибору, про безвихідь, коли страх того, що нічого й ніколи не зміниться, співмірний страхові змін, врешті-решт про те, що, опинившись на волі, колишні ув’язнені часто знову прагнуть повернутися до в’язниці одноманітної напередвизначеності, бо, окрім усього, справжня свобода ще й має властивість лякати.
МІСІС МАКЕЛЛІГОТ: У тебе є хоч півпенні, любонько? Паразити тільки на чотирьох дозволяють чайок ділити!
МІСТЕР ТОЛЛБОЙЗ [співає]: Рожеві ба-арви світанку-у...
РУДИЙ: Ти ба, той сон під газетами пішов мені на користь. [Співає.] У танку дівчину я кружляю...
ЧАРЛІ: Агов, хлопці! Ви тільки подивіться у те вікно! Подивіться, яка там пара, аж шибка запотіла! Дивіться, дивіться, як вода на чай кипить, а поруч цілі тарелі тостів і сендвічів з шинкою, а он на сковорідці сосиски смажаться! Ну що, скажете, шлунок не танцює сальто від такої краси?
ДОРОТІ: У мене є пенні. Мені ж за це наллють горнятко чаю, правда?
ХРЮКАЛО: Багацько ж сосисок ми накупимо на свої чотири пенси! Хіба півчашки чаю і пончик. Ото й увесь сніданок!
МІСІС МАКЕЛЛІГОТ: Нащо тобі купляти ціле горнятко чаю на себе одну? У мене є півпенні, і в Татуня є пів пенні, докладемо до них твій пенні і купимо чашку на трьох. У старого, правда, болячки на губах, але яка в біса різниця? Ти просто пий біля ручки, от і все.
[Годинник б’є за чверть п’яту.]
МІСІС БЕНДІГО: Ставлю долар, у мого старого на сніданок смажена пікша. А бодай йому шматок у горлі застряг!
РУДИЙ [співає]: У танку дівчину я кружляю, а в самого сльози виступають...
МІСТЕР ТОЛЛБОЙЗ [співає]: Раннім ранком пісня моя досягне вух Твоїх!
МІСІС МАКЕЛЛІГОТ: Тут добре ще тим, вони дають тобі трохи покімарити. Дозволяють голову на стіл покласти години до сьомої. Справжня благодать для нас, бродяг з Площі.
ЧАРЛІ [пускаючи слину, мов той пес]: Сосиски! Бісові сосиски! Грінки з сиром! Гарячі соковиті тости! І шмат вирізки у два дюйми завтовшки з картопелькою смаженою і пінтою пивця! О, чортів Ісусе!
[Чарлі кидається вперед, протискується крізь юрмище людей і смикає ручку скляних дверей. Увесь натовп, чоловік сорок, напирає, намагаючись узяти двері штурмом, але з того боку їх притримує містер Вілкінс, власник кафе. Він погрожує їм крізь скло. Дехто притискається грудьми й обличчями до шибки, ніби їх зігріває один вигляд смакоти всередині. З радісними криками із сусідньої вулички вибігають Флоррі та ще чотири дівчини (з відносно свіжими силами, адже частину ночі дівчата провели в ліжку) у супроводі гурту хлопців у синіх костюмах. Усі разом вони з такою силою навалюються ззаду, що натовп подається вперед і мало не висаджує двері. Містер Вілкінс сердито відчиняє двері і відпихає передні ряди. У холодному повітрі розливається запах сосисок, копченої риби, кави і свіжоспеченого хліба.]
МОЛОДЕЧІ ГОЛОСИ ДЕСЬ ПОЗАДУ: Чому він не може відчинити раніше п’ятої? Ми з голоду подохнемо без свого чаю! Вибивай двері! [і так далі]
МІСТЕР ВІЛКІНС: Ану, геть! Геть звідси, я сказав! Інакше, Богом присягаюся, нікого з вас не пущу!
ДІВЧАЧІ ГОЛОСИ ІЗ ЗАДНІХ РЯДІВ: Мі-і-істере Вілкінсе! Ну, мі-і-істере Вілкінсе! Любчику, впустіть нас! Ми вас за так поцілуємо. Ну, любчику! [і так далі]
МІСТЕР ВІЛКІНС: Ану, геть! Раніше п’ятої не відчиняємо, і ви це чудово знаєте. [Грюкає дверима.]
МІСІС МАКЕЛЛІГОТ: О святий Ісусе! Це найдовші десять хвилин за всю цю чортову ніч! Що ж, можна заодно і ногам дати відпочити. [Сідає навпочіпки на шахтарський манер. Багато хто бере з неї приклад.]
РУДИЙ: У кого є півпенні? Я готовий скластися на пончик.
МОЛОДІ ГОЛОСИ [імітують військовий оркестр і співають]:
ДОРОТІ [до місіс МакЕллігот]: Ви тільки подивіться на нас! Ви тільки подивіться! Що це за одяг? А що за обличчя?
МІСІС БЕНДІГО: Та й ти не Грета Гарбо, якщо вже на те пішло.
МІСІС ВЕЙН: Ет, як же повільно час тягнеться, коли ждеш свого чайку.
МІСТЕР ТОЛЛБОЙЗ [наспівує]: Бо душа наша змішалася з порохом, і живіт наш волочиться по землі[65]!
ЧАРЛІ: Копчений оселедець! Гори копчених оселедців! Я крізь шибку відчуваю той запах.
РУДИЙ [співає]:
[Минає хтозна-скільки часу. Годинник б’є п’яту годину. Здається, минає ще ціла вічність. Тоді двері раптом відчиняються, і люди кидаються досередини, поспішаючи зайняти кутові столики. Мало не непритомніючи від жари, падають на стільці й простягаються на столах, всіма порами вбираючи тепло та запахи їжі.]
МІСТЕР ВІЛКІНС: Так! Правила ви знаєте. І жодних мені викрутасів цього ранку! До сьомої спіть, якщо хочете, але щоб опісля я нічого такого не бачив. Як почую, що хтось хропе, одразу викину геть. А тепер за роботу, розливайте чай, дівчата!
ОГЛУШЛИВИЙ ХОР ГОЛОСІВ: Дві чашки чаю сюди! Нам на чотирьох велику кружку чаю і пончик! Копченої рибки! Мі-і-істере Вілкінсе! А по чім сосиски? Дві скибки! Мі-і-істере Вілкінсе! Паперу цигарку скрутити не знайдеться? Копченої рибки! [і так далі]
МІСТЕР ВІЛКІНС: Ану, цить! Кінчайте цей балаган, інакше нікого не будемо обслуговувати.
МІСІС МАКЕЛЛІГОТ: Чуєш, як кров до пальців прилила, любонько?
МІСІС ВЕЙН: Як грубо він з нами розмовляє! Таку поведінку не назвеш джентльменською.
ХРЮКАЛО: Чорт, як дошкуляє же голод. От зараза! Парочку б сосисок для щастя!
ПОВІЇ [хором]: Копченої рибки! І хутчій! Мі-і-істере Вілкінсе! Копченої рибки на всіх! І пончик!
ЧАРЛІ: Непогано! Хоч нанюхаєшся ароматів. Це набагато краще, ніж на тій клятій Площі.
РУДИЙ: Агов, Глухий! Ти своє вже випив! Давай сюди чашку.
МІСТЕР ТОЛЛБОЙЗ [наспівує]: Наші вуста були повні веселощів, а язик — співів[66]!..
МІСІС МАКЕЛЛІГОТ: Боже, як мене розморило. Це все від духоти.
МІСТЕР ВІЛКІНС: Ану, не співати! Ви знаєте правила.
ПОВІЇ [хором]: Копченої рибки!
ХРЮКАЛО: Пончики! Риба копчена! У мене аж живіт зводить.
ТАТУНЬО: Ет, який нині чай подають: сама вода, лиш трохи порохом присипана. [Відригує.]
ЧАРЛІ: А зараз найкраще заплющити очі та подрімати. І щоб приснився тобі шмат м’яса з подвійним гарніром. Ну ж бо, народе, вмощуйтесь зручніше і кладіть голови на столи.
МІСІС МАКЕЛЛІГОТ: Схилися мені на плече, любонько. На моїх кістках і то більше плоті, ніж на тобі.
РУДИЙ: Я б зараз шість пенсів віддав за кляту цигарку, от тільки в мене їх немає.
ЧАРЛІ: Збивайтеся докупи. Клади на мене голову, Хрюкало. Отак. Ісусе, як же я зараз спатиму!
[Повз них проносять тацю з копченою рибою для повій.]
ХРЮКАЛО [сонно]: Рибка! Цікаво, скільки разів їй довелося на спині лежати цеї ночі, щоб за все це заплатити.
МІСІС МАКЕЛЛІГОТ [у напівсні]: Ой шкода, як же було шкода, коли Майкл дав драла і залишив мене одну з дитиною...
МІСІС БЕНДІГО [сердито тицяє пальцем на тацю з копченою рибою]: Ви тільки подивіться на це, дівчата! Ви тільки подивіться! Копчена рибка! І як тут не злитися? Нам чомусь не подають рибку на сніданок. А кляті шльондри за дві щоки наминають, встигай тільки підносити! А ми мусимо вдовольнятися чашкою чаю на чотирьох, та й то якщо пощастить! Копчена рибка, ех!
65
Псалом 44:25
66
Псалом 126:2