Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
Письменники про футбол - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Письменники про футбол

Электронная книга - «Письменники про футбол». Краткое содержание книги:

Антологія містить «футбольну» прозу одинадцяти сучасних українських письменників, кожен з яких пропонує своє розуміння «гри мільйонів», добираючи свої слова — серйозні й сентиментальні, веселі й абсурдні. Ці розповіді є настільки різноманітними та несподіваними, наскільки різноманітним та несподіваним може бути сам Футбол.
1 ... 36 37 38 39 40 41 42 43 44 ... 78
Перейти на страницу:

Від зробленого зауваження Юра закашлявся, а тоді запитав уже іншим голосом:

— Тобто?

Тепер зітхати настала черга Санчо.

— Значить, так, — він говорив, намагаючись тримати себе в руках. — Усі вийдіть, він, — кивок у бік Юрія, — залишається.

Восьмеро інших чоловіків, присутніх на зборах колективу, без жодних заперечень підвелися і дружно залишили підсобне приміщення, де проводилося зібрання. Коли за останнім зачинилися двері, Санчо підійшов до бунтаря. Той виявився вищим за керівника служби безпеки на півголови, навіть трошки ширшим у плечах, але це зараз нічого не означало — досвідчений Санчо нутром відчув, що очкарик зараз здається сам собі дрібною комахою, або — равликом, якого природа позбавила рятівного панцира.

— Слухай мене уважно, ботан, — слова Санчо цідив крізь зуби. — Мені пох, любиш ти футбол чи ні. Твоєму працедавцю, панові Кугуту, теж. Він твою особисту думку вертів на тому ж самому місці. Ти, ботан, працюєш у нашому колективі. Всі грають у футбол. Значить, ти теж будеш.

— Тоді я звільняюся, — зібравши рештки мужності, промовив Юрій. — Звільняйте мене. Я не хочу працювати. Прямо сьогоднішнім числом, — подумав і додав, хоча це рішення далося йому явно найважче. — Можете навіть без вихідної допомоги. Не платіть зарплату. Нічого не платіть — просто звільняйте.

Тримати себе в руках Санчо вдавалося дедалі важче. Він стиснув кулаки, нігті впилися в шкіру на долонях.

— Я погано пояснював, ботан? Оцими вухами, — він різко смикнув Юрія за мочку лівого вуха, — ти, по ходу, хріново чуєш, на? Повторю, раз ти такий тупий системний адміністратор: нас у штаті за офіційним розписом — як раз одинадцять мужиків. Шеф, я, всі інші твої товариші й колеги. І ти, блядь! — Санчо ткнув вказівним пальцем у м’який живіт очкарика. — Значить, ми всі — одна команда, в тому числі — футбольна. Подобається це тобі чи ні, але вийти з команди ти ніяк не зможеш. Навіть уперед ногами. Бо тоді нас стане на одного менше. А за умовами перед матчем, який призначено за тиждень, як раз у наступну суботу, ми не можемо брати нового працівника. Відмова грати означає програш. Можна вийти на поле проти команди Дрона в неповному складі, але тоді це теж програш. Програш — все, крім того, що ти, ботанік, виходиш на поле і граєш за своїх.

— Але ж я не люблю футбол! — вигукнув Юра, про всяк випадок відсовуючись при цьому на кілька кроків назад. — Я не вмію грати! Не люблю і не вмію, ясно вам! Ви зі мною програєте так само, як і без мене! Я баласт, скиньте мене, скиньте!

— Чувак, ти зовсім не січеш цю фішку, — у Санчо не було сил та бажання злитися на цього товстуна. — Нема ніякої різниці, хто любить футбол, а хто — ні. Всі повинні грати в футбол, якщо того вимагають корпоративні інтереси, так тобі зрозуміло?

Тепер Юра шморгнув носом. Санчо раптом перелякався, що цей тип, який годиться йому за віком не в сини, але в молодші брати — так точно, просто зараз, у нього на очах, почне лити сльози. Проте пояснювати йому вже не було особливо чого — Санчо максимально вичерпно все пояснив.

2

— Ти — мужик! Я пишаюся тобою!

Це Юра почув від Юлі, своєї дружини. Вона закінчила юридичний, працювала в фірмі, яка міцно зав’язалася з ринком нерухомості і вважала, що в них усе в шоколаді. Але коли почалася світова фінансова криза, для ринку нерухомості все якось так відразу скінчилося. Безробітною Юля поки не стала, але до того йшло. Така критична для особистого кар’єрного зросту ситуація несподівано почала гартувати в молодої дружини системного адміністратора бійцівські якості, притаманні хіба Скарлетт О’Гарі. Через те чоловіків спротив Юля прийняла, як особисту боротьбу. Юра погодився з нею — це все маразм, тупість, самодурство, культурний фашизм та духовний Чорнобиль. Подружжя випило пива з чіпсами, і Юля розвинула тему: вони не мають права, в контракті не прописано, що системний адміністратор повинен грати в футбол за свою фірму, саме в такий спосіб, а не виконуючи професійний обов’язок, доводячи своє право отримувати зароблені гроші. Юра натякнув — ніякого контракту він не підписував, просто прийшов за оголошенням і з того часу регулярно отримує гроші в конверті. На що юристка Юля, переможно ковтнувши пива, заявила:

— Так навіть краще! Значить, вони взагалі там не мають права змушувати тебе грати в футбол! Це ж ніде не записано, і ти під цим свій підпис не ставив!

1 ... 36 37 38 39 40 41 42 43 44 ... 78
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)