Тарзан та його звірі. Тарзанів син
- Автор: Берроуз Эдгар Райс
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Навчальна книга - Богдан, Веселка
- ISBN: 966-692-891-4
- Переводчик: Олег Владимирович Покальчук
- Жанр: Другие приключения
Электронная книга - «Тарзан та його звірі. Тарзанів син». Краткое содержание книги:
Не маючи переконливих підстав щось приховувати, Джейн розповіла йому всю правду, але коли вождь спитав, чи сподівається вона зустрітися зі своїм чоловіком наприкінці подорожі, заперечливо похитала головою.
Тоді М’ганвазам через перекладача пояснив головну мету своїх відвідин.
— Я щойно довідався, — сказав він, — від людей, які мешкають на березі великої води, що ваш чоловік ішов за вами по Угамбі на відстані кількох переходів, але тубільці вистежили його і вбили. Я кажу вам це, щоб ви не марнували часу на довгу мандрівку, в кінці якої ви сподіваєтесь зустрітися зі своїм чоловіком, а натомість верталися до узбережжя.
Джейн тихо подякувала М’ганвазамові за турботу, а її серце скам’яніло від цього нового удару. Після всіх поневірянь вона врешті зазнала такого гострого болючого удару, що її почуття заніміли і змертвіли.
Вона сиДіла з похиленою головою, невидючими очима дивлячись в обличчя дитини, що лежала у неї на колінах. М’ганвазам вийшов із хатини. Трохи згодом вона почула шум біля входу — увійшов ще хтось. Одна з жінок, що сиділа навпроти неї, підкинула хмизу в багаття.
Спалахнули язики полум’я, мов від якихось чарів, яскраво освітивши хатину зсередини.
Світло з’ясувало молодій жінці страшну істину: дитина вже була мертва. Джейн і не помітила, коли це сталося.
Клубок ридань підкотив їй до горла, голова в безмовній скорботі схилилася на маленький згорток, притиснутий до грудей.
Хвилину в хатині панувала цілковита тиша. Потім тубільні жінки несамовито заголосили.
Прихідько кашлянув біля Джейн Клейтон і вимовив її ім’я.
Вона сполохано підвела погляд і побачила єхидну посмішку Ніколая Рокова.
13. ВТЕЧА
Хвилину Роков стояв із глузливою посмішкою на вустах, а потім його погляд упав на маленький згорток на її колінах. Джейн накрила краєм ковдри обличчя дитини, так, що хто не знав правди, подумав би, що маля спить.
— Ви дарма завдали собі стільки клопоту! — знущально сказав Роков. — Самі несли дитину аж до селища! Якби ви займалися своїми справами, я сам привіз би її сюди до людожерів. Ви могли б уникнути небезпек і знегод мандрівки. Але, мабуть, я мушу подякувати вам за те, що ви позбавили мене клопоту — доглядати вашу дитину під час подорожі. Це ж і є селище, в яке ваш син мав потрапити. М’ганвазам добре дбатиме про хлопчика й виховає з нього справжнього людожера. Якщо вам колись доведеться повернутись до цивілізованоко світу, то ви тільки й робитимете, що порівнюватимете ваше життя, в розкошах і зручностях, із життям вашого сина у селищі Ваганвазам. Я ще раз дякую вам, що ви принесли його сюди, а зараз прошу віддати малого мені, щоб я міг доручити його названим батькам.
Роков простяг руки до дитини, і бридка мстива посмішка скривила його губи.
На його подив, Джейн Клейтон підвелася і без жодного слова протесту віддала маленький згорток йому в руки.
— Беріть! — сказала вона. — Хвалити Бога, ви вже не зможете заподіяти йому якусь кривду.
Роков збагнув, що означали її слова, й відкинув краєчок ковдри з обличчя дитини, щоб пересвідчитись, чи справді вона мертва. Джейн Клейтон уважно стежила за виразом його обличчя.
Усі ці дні жінка сушила собі голову питанням: чи знає Роков, що це не її дитина? Якщо вона досі ще сумнівалася, то тепер, побачивши, як гримаса гніву спотворила обличчя росіянина, коли той зазирнув у мертве личко й усвідомив, що в останню мить вища сила перешкодила здійсненню його найпалкішої мрії про помсту, — тепер щезли й останні сліди її сумнівів.
Роков кинув тіло дитини назад на руки Джейн, тупнув ногою і заходив по хатині, махаючи кулаками й жахливо лаючись. Врешті він зупинився перед молодою жінкою і нахилився над нею.
— Ви глузуєте з мене! — вигукнув він. — Ви думаєте, що перехитрували мене, еге ж? Я покажу вам, як показав жалюгідній мавпі, що її ви називали «мій чоловік», як ставати поперек дороги Ніколаю Рокову! Ви обдурили мене з дитям. Мені не вдалося зробити його сином вождя людожерів, але, — тут він зробив паузу, щоб Джейн могла усвідомити усе справжнє значення його тяжкої погрози, — я зроблю його матір дружиною людожера! І я це зроблю — після того, як сам^нею скористаюся.
Якщо він хотів побачити у Джейн Клейтон хоч якийсь вияв страху, то жорстоко помилявся. Молода жінка була далека від нього. Її свідомість і душа закам’яніли від страждань.
На його подив, добра, навіть щаслива усмішка заграла на її вустах. Вона тріумфувала, бо Роков не знав, що це маленьке бідне тільце не було її любим Джеком!