Чужий

— Ми отримаємо найменшу частку, — м’яко заперечив Бретт. Для нього це була ціла промова, але на капітана вона не справила жодного враження: у того не було часу на дрібниці або напівсерйозний обмін дотепами. Мигтючий жовтий кружечок повністю прикув його увагу, і його думки рухалися зовсім в іншому напрямі. Тим не менше, він відповів:

— Кожен заслуговує на більше, аніж ви. Якщо хочете, подайте скаргу до бухгалтерії Компанії. Тепер спускайтесь униз.

— Скаргу Компанії, — сумно пробурмотів Паркер, спостерігаючи за тим, як Бретт виліз із «труни» і почав протирати ноги. — Те ж саме, що скаржитися Богу.

— Саме так, — Бретт перевіряв слабкий сигнал обслуговування на своїй морозильній камері. Не встигши прийти до тями, голий та весь у рідині, він вже був весь у роботі. Бретт був із тих людей, які могли декілька днів ходити зі зламаною ногою, але не могли пройти повз несправність туалету.

Даллас пішов у відділення, де знаходився центральний комп’ютер, кинувши через плече:

— Гей, баламути, краще дістаньте хто-небудь кота.

Ріплі витягла так само ще напівживого рижого кота з однієї з морозильних камер. У неї був ображений вигляд.

— Не можна так байдуже ставитись до нього, — вона співчутливо попестила мокру тварину. — Це не якийсь там прилад. Джонс — член екіпажу, як і всі ми.

— Навіть кращий за декого, — погодився Даллас, спостерігаючи за тим, як Паркер і Бретт ідуть у бік інженерних приладів. — Принаймні він не морочить мені голову, скаржачись на зарплатню та премії, ледь прокинувшись на борту.

Ріплі пішла, загорнувши кота в пухнастий сухий рушник. Джонс тихо замуркотів, вилизуючи себе з надзвичайно поважним виглядом. Він уже не вперше занурювався в гіперсон, тому зараз міг дозволити таке приниження, аби його несли на руках.

Даллас повністю обтерся і натиснув на кнопку під своєю «труною», з-під якої тихо виїхала шухляда. Там лежав його одяг і декілька особистих речей.

Доки Даллас одягався, до нього підійшов Еш. Науковий співробітник тихо запитав, застібаючи чисту сорочку:

— «Матір» хоче з тобою поговорити? — і кивнув у бік жовтої лампочки, яка безперервно миготіла на підвішеній консолі управління.

— Так. Я одразу помітив її, — Даллас просунув руки в рукава. — Безперервне жовте світло. Це ще не сигнал тривоги. Поки що не кажи нічого іншим. Якщо станеться щось серйозне, вони про це й так скоро дізнаються.

Він накинув на плечі непрасовану коричневу куртку, не застібаючи її.

— Що б це не було, усе не так погано, — Еш намагався надати своєму тихому голосу обнадійливого відтінку, і знову вказав на безперервне миготіння: — Вона миготить жовтим, а не червоним.