Грицько сміється
- Автор: Кудрицкий Валентин Олександрович
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Профі
- Жанр: Прочая поэзия
Электронная книга - «Грицько сміється». Краткое содержание книги:
СМІХ - ДІЛО СЕРЙОЗНЕ
Сміх буває різний - від легкої посмішки до гомеричного, навіть до сарказму. Українці сміються ще з колиски - стверджують учені, бо почуття комічного, смішного притаманне українському народу з давніх давен. Народні усмішки, анекдоти супроводжують нас усе життя.Так, як уміє сміяться наш народ, не сміється ні один народ у світі. Згадаймо знаменитий лист запорожців турецькому султану, байки Григорія Сковороди, твори Квітки Основ'яненка, Енеїду І.Котляревського, Тараса Шевченка та багатьох інших авторів.І ось до кагорти гумористів приєднався поет Валентин Кудрицький, випустивши збірку гуморесок під назвою Грицько сміється. Автор виявився дуже плодовитим, бо не встигла висохнути фарба його першої книжки, а вже переді мною нова збірка автора.
Якщо в першій книзі А листя падають він виступив як тонкий лірик, то в цій вибухнув іскрометним сміхом.Так сміятись може лише добра натура і велике почуття гумору. Автор збірки і належить саме до такої категорії людей.Сміх його веселий, щедрий і добрий, хоча йому притаманні гостра сатира, а часом і сарказм. Вустами свого героя - веселого дотепника Грицька автор спрямовує свої сатиричні стріли проти крадіїв, хапуг, ледарів, хабарників,пройдисвітів, весело сміється над курйозними випадками і ситуаціями, в яких опиняються герої гуморесок. Автор своїми творами продовжує кращі традиції майстрів веселого жанру, нікого не наслідуючи, намагається виробити свій стиль, свою образну мову.
У народі давно кажуть: сміх - це здоров'я. Після порції щирого сміху неначе зникає поганий настрій, втома і людина почувається набагато молодшою.А ось вчені стверджують, що декілька хвилин гомеричного сміху на повні груди продовжують людське життя.
Тож, нехай нова збірка гуморесок Валентина Кудрицького додасть тобі, шановний читачу, гарного настрою, звеселить душу і серце і продовжить ще віку.
Смійтесь на здоров'я!
МИКОЛА МАЛІЧЕНКО
Заслужений діяч мистецтв України
Сміх буває різний - від легкої посмішки до гомеричного, навіть до сарказму. Українці сміються ще з колиски - стверджують учені, бо почуття комічного, смішного притаманне українському народу з давніх давен. Народні усмішки, анекдоти супроводжують нас усе життя.Так, як уміє сміяться наш народ, не сміється ні один народ у світі. Згадаймо знаменитий лист запорожців турецькому султану, байки Григорія Сковороди, твори Квітки Основ'яненка, Енеїду І.Котляревського, Тараса Шевченка та багатьох інших авторів.І ось до кагорти гумористів приєднався поет Валентин Кудрицький, випустивши збірку гуморесок під назвою Грицько сміється. Автор виявився дуже плодовитим, бо не встигла висохнути фарба його першої книжки, а вже переді мною нова збірка автора.
Якщо в першій книзі А листя падають він виступив як тонкий лірик, то в цій вибухнув іскрометним сміхом.Так сміятись може лише добра натура і велике почуття гумору. Автор збірки і належить саме до такої категорії людей.Сміх його веселий, щедрий і добрий, хоча йому притаманні гостра сатира, а часом і сарказм. Вустами свого героя - веселого дотепника Грицька автор спрямовує свої сатиричні стріли проти крадіїв, хапуг, ледарів, хабарників,пройдисвітів, весело сміється над курйозними випадками і ситуаціями, в яких опиняються герої гуморесок. Автор своїми творами продовжує кращі традиції майстрів веселого жанру, нікого не наслідуючи, намагається виробити свій стиль, свою образну мову.
У народі давно кажуть: сміх - це здоров'я. Після порції щирого сміху неначе зникає поганий настрій, втома і людина почувається набагато молодшою.А ось вчені стверджують, що декілька хвилин гомеричного сміху на повні груди продовжують людське життя.
Тож, нехай нова збірка гуморесок Валентина Кудрицького додасть тобі, шановний читачу, гарного настрою, звеселить душу і серце і продовжить ще віку.
Смійтесь на здоров'я!
МИКОЛА МАЛІЧЕНКО
Заслужений діяч мистецтв України
Перейти на страницу:
А вона ж така, як маки...
/То ж треба так вміти!/,
Видно, батечкам прийшлося
Добре попотіти.
Гарну доньку змайстрували,
Нічого й казати!
Які очі, які губки -
Тільки цілувати...
Цілувать то й цілувати -
Воно й непогано,
Та ж від зілля у городі
Вже й картопля в’яне.
А вона одне лиш знає:
Зачіски, шиньйони;
І всі моляться до неї,
Ніби до ікони.
А матуся старесенька
Ледве ноги носить.
-Прополи хоч би цибульку, -
Мати сина просить.
А дружина, як картина
Не пускає сина,
Бо у нього, як та каже,
"Заболіла" спина.
Бідна мати з паралічем
Все сама зробила,
Пише синку:
-Приїдь, візьми,
Привезти не в силах.
Я для тебе із колгоспу
Випишу й машину,
Тільки прошу, будеш їхать,
Не бери дружину.
-Це ж чому?- син здивувався, -
Не брати дружину?
-Бо тоді мені прийдеться
Ще й грузить машину!
23.5.1976 р.
ЩОБ НЕ ЗАБУВАВ
В місто Ванька працювать
Із села поїхав,
Десь пробув там тижднів з п’ять
Й знов в село навідав.
І до батька:
-Що це, тату,
В сіні на городі
Зуби шкірить, ніби вовк
Не по здєшній моді?
Потім ближче підступив,
Став на зуби моді,
А вона його без слів
Як хвицне по лобі!
-Ой, ви, бісові граблі! -
Гриць за лоб схопився.
-Це тобі, щоб пам’ятав,
Де ти народився, -
Сину батько відповів
І перехрестився.
19.2.1959 р.
СУЧАСНИЙ СИН
Приїзджав Грицько до мами
Із порожніми сумками,
Як виходив із двора,
Ніби сунулась гора.
9.1.1976 р.
В ГУРТОЖИТКУ
жуковському С.М.
Кононенку П. П.
Якось Стасік у Павлуші
Хліба попрохав,
Ну а в того було мало
І йому не дав.
-Ти поглянь, лишився кусень,
Грошей ждать днів сім!
Стасік пильно подивився:
-Так не їж зовсім.
18.2.1959 р.
СИЛА ЗВИЧКИ
Цілий місяць вчитель Вові
В голову товкмачить,
Що «пішов», а не «пойшов»
Словничок тлумачить.
-Зрозумів мене чи ні?
-Зрозумів. - І знову,
Як закінчиться урок:
-Я пойшов додому.
Що вже тільки не робив
Вчитель учню тому,
Все ж, як дзвоник продзвенить,
-Я пойшов додому.
Тож, щоб учня відучить,
Вчитель вже нервово:
-Ось папір і напиши
Сто разів це слово!
Другу сотню слів підряд
Вовочка виводить,
Ну а вчителя нема:
Хто-зна, де він ходить?
Палітурку відігнув
І в зошиті тому:
-Сто разів я написав
І пойшов додому.
9.11989 р.
ЗАПИТАЙТЕ В БАТЬКА
Кожен день набридло вчилці
Вовочку повчати,
І сказала, що хотіла б
Стать йому за матір.
Вовік тут же ніс задер,
Став ще й харахориться,
-Запитайте в мого батька,
Може і погодиться...
9.1.2003 р.
ДЕФІЦИТНИЙ ТРЕНЕР
У більшого начальника
Меньшенький питає:
-Хто це в тебе, що поклони
В залі відбиває?
-О!- То мій найкращий тренер -
Феномен не частий,
Вчусь у нього бить поклони
Старшому начальству.
А тепер до тих звертаюсь,
Хто стоїть при владі:
-Як ви терпите лакеїв,
Виродків і гадів?
Чи ж не бридко вам самому
Зрить на ту гидоту,
Яким варто штанці зняти
Й ті знайдуть роботу?
То де ж честь ота партійна,
Про яку гутариш,
Якщо гідність свою сам же
Ти, як лося, валиш?
Я таких би"ударників"-
Рогачем у спину!..
Скільки ж можна вже ганьбити
Гідність, честь, людину?
9.12.1976 р.
РЕПТИЛІЇ
Всі сміються із Домахи,
Що повзе, як черепаха.
А вона:
-Хоч ви й бігом -
В комунізм прийдем разом!
Видно, десь дали ми маху,
Що кругом одні Домахи.
5.10.1976 р.
ЧОМУ МОВЧИТЬ ДАНИЛО?
Запитав я у Данила:
-Де береш таку ти силу,
Щоб дивитися на ката,
Як твого катує брата?
-Я мовчу, бо треба мило,-
Буркнув голосно Данило.
Я те саме бригадиру.
-Обіцяють, бач, квартиру.
-А тобі?- звернувсь до Асі.
-А мені потрібні яслі.
Всі мовчать - бо всім щось треба,
Перейти на страницу: