З Елеанор Оліфант усе гаразд
- Автор: Ханимен Гейл
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Клуб сімейного Дозвілля
- ISBN: 978-617-12-4737-6
- Переводчик: Тетяна Заволоко
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «З Елеанор Оліфант усе гаразд». Краткое содержание книги:
Я відвернулася, не бажаючи слухати про його помилки юності.
— Хай там як, — мовив Біллі (я помітила, що він не в захваті, коли його перебивають), — їй зовсім не сподобався гурт. Вона сиділа там ніби вкопана, не рухалася, не плескала, нічого. І як тільки вони закінчили, сказала, що їй потрібно додому. Вона не дочекалася навіть перерви, тому мені довелося сидіти решту виступу самому, наче відлюднику.
— Це ганьба, Біллі. Мені здавалося, ти збирався запросити її піти чогось випити, можливо, потанцювати, — зауважила Лоретта, злегка штурхаючи його ліктем.
— Ти така кумедна, Лоретто. Нічого не вийшло, вона кулею втекла звідти. Доки гурт закінчив свій виступ, вона, мабуть, уже сиділа вдома в ліжку з чашкою какао і примірником «Читацького дайджесту».
— О! — зітхнула Ненсі. — Вона не нагадує мені людину, яка читає щось на зразок «Читацького дайджесту». Це має бути щось дивніше, несподіваніше. «Час риболовлі» чи «Караван»?
— «Коні і пси», — впевнено мовив Біллі, — і вона оформила б передплату.
Вони почали хихотіти.
Насправді я також від цього засміялася.
Я зовсім не очікувала, що вчора ввечері трапиться щось подібне. І від цієї думки ставало ще важче. Я належу до того типу людей, котрим до вподоби все належним чином планувати, готуватися заздалегідь і бути організованими. Це виникло нізвідки. Тому ця подія для мене ніби ляпас по обличчю, ніби удар у печінку, як опік.
Я попросила Біллі піти зі мною на концерт здебільшого тому, що він був наймолодшим працівником в офісі. З цієї причини мені здалося, що йому сподобається музика. Я чула, як інші піддражнювали його з цього приводу, коли думали, що я пішла на обід. Я нічого не знала про цей концерт і раніше не чула жодного з запрошених гуртів. Я йшла туди з відчуття необхідності — я виграла два квитки в благодійній лотереї і знала, що потім колеги розпитуватимуть мене про це.
Я пила кисле біле вино, воно було теплим і вже починало бродити в пластикових стаканчиках, з яких паб змушував нас пити. Мабуть, вони вважали нас справжніми дикунами! Біллі заплатив за мій напій, щоб подякувати мені за запрошення. Про те, що це було побачення, не могло бути й мови. Сама думка про це здавалася сміховинною.
Світло згасло. Біллі не хотілося дивитися інші виступи, але я наполягла на своєму. Ніколи не знаєш, чи станеш ти свідком народження нової зірки, що за виконавці вийдуть на сцену і чи запалять її своєю енергією. А тоді з’явився він. Я приголомшено дивилася на нього. Він випромінював світло. Він сяяв. Усе, до чого він торкався, безповоротно змінювалося. Я сіла на своє місце й підсунулася ближче. Нарешті. Я знайшла його.
Тоді доля розкрила переді мною майбутнє — мені лише потрібно було дізнатися про нього якомога більше. Музикант — відповідь. Перш ніж впоратися з жахом від звітів на кінець місяця, я вирішила швидко переглянути кілька сайтів, зокрема «Арго» і «Джон Льюїс», щоб подивитися, скільки коштує комп’ютер. Я припустила, що мені вдасться заскочити в офіс на вихідних і скористатися одним з них, але також існував великий ризик, що в офісі буде ще хтось і йому кортітиме дізнатися, що я там роблю. Звісно, це не можна було назвати порушенням правил, але мої справи не повинні нікого турбувати, і мені б не хотілося пояснювати Бобу, як це так я працювала всі вихідні та все одно не спромоглася розібрати величезну купу рахунків, які очікували на обробку. Крім того, у цей час я б могла зробити щось вдома, наприклад підготувати пробне меню для нашої першої спільної вечері. Багато років тому матуся казала, що чоловіки втрачають голову від сосисок у тісті. А ще вона казала, що шлях до серця чоловіка лежить через домашні сосиски в тісті — гаряче, пухке тісто і якісне м’ясо. Я вже багато років не готувала нічого, окрім пасти. І я ніколи не робила сосисок у тісті. Мені здається, це нескладно. Зрештою, це лише тісто й механічно оброблене м’ясо.
Я увімкнула комп’ютер і ввела свій пароль, але екран завмер. Я вимкнула комп’ютер і знову його увімкнула, але цього разу на екрані навіть не з’явилося поле для введення паролю. Починаючи дратуватися, я пішла до Лоретти, нашого офіс-менеджера. У неї є безліч ідей щодо власних адміністраторських здібностей, і у вільний час вона робить огидні прикраси, які потім продає всяким ідіотам. Я сказала, що мій комп’ютер не працює і що я не можу зв’язатися з Денні з відділу технічної підтримки.