Сховай мене від темряви
- Автор:
- Язык: украинский
- Год: Strelbytskyy Multimedia Publishing
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Сховай мене від темряви». Краткое содержание книги:
Щоб розібратися в цій ситуації, Поліна звертається до магії. За її допомогою, вона проживає своє минуле життя. Дівчина дізнається, що давним — давно, за часів Полянів, вона була донькою голови племені. ЇЇ наречений — Стриба, намагається відстояти їх кохання перед Серафимом. Янгол має намір сам одружитися з дівчиною. Однак, врода Поліни сяйнула навіть до пекла, і Пан, володар темного світу, зав’язує вузли долі так, що Поліна повинна обрати між чоловіками. Проте її вибір стає трагічним для всіх учасників, окрім Пана. Зло, за своєю звичкою, лише відходить в бік, на деякий час, щоб з’явитися в усьому своєму темному сяйві…
— Ви, здається, щось загубили. — Це що? Голос? Справжній чоловічий голос? Може, мене вже вбили й це тільки здається? Але ж ні. Уявляєш, позаду мене стояв чоловік. Він наче примарний вершник. Туман оповів його мужню статуру, від якої чомусь сходило червоно-помаранчеве світло. Голий торс чоловіка (матір Божа, як йому не холодно!) оповила кольорова тату. Тоді я не роздивлялася, що на ній зображено. Вона обіймала крім торса частину шиї та ліву руку.
— Ти справжній боєць! Дзусь звідси! — Крикнув він потворам і вони вмить щезли. — Дозволь провести тебе додому? Дівчині дуже небезпечно гуляти самій у сутінках. — Хоча було вже майже темно. Мої лікті й живіт свербіли, а руки були розбиті до крові. Лице подерте, скуйовджене руде волосся. Чомусь я подумала, як негарно зараз виглядаю поруч із цим красенем. Він був вище мене на голову і від нього віяло таким холодом, що в мене майнула думка: його я боюся більше ніж істот. Він притягнув мене до себе і повів. Знаєш, тоді я була ніби ганчірковою лялькою. Чоловік вів мене і моє тіло слухняно йшло. Коли ми дійшли до дому він галантно поклонився розвівши широко руки.
— Далі йти я не можу. Тебе чекають.
— Поля!!!!! — Істерично орала Льока. — Ми з ніг збилися шукаючи тебе! — Вадим схопив мене за руку і тягнув в будинок. Льока бризкала водою за нами, відбиваючи запах. А мій кавалер щезнув. Поки вони замикали під’їзні двері й квартиру, я починала оклигувати. Друзі щось казали до мене, але я не розуміла жодного слова. Всі мої думки були коло того чоловіка.