Маг

Я крадькома глянув на Кончіса, що вдивлявся в картину. Не з чого іншого, як із снобізму, моя повага до цього старого набрала зовсім іншого виміру. Його дивацтво, штучність і моя гадана перевага в пізнанні життя вже не видавалися безумовними.

— Мабуть, ви шкодуєте, що ви не купили його інших робіт.

— Я купив.

— І досі їх маєте?

— Звичайно. Тільки банкрут продає чудові картини. Ці полотна висять у моїх інших будинках.

Я взяв до уваги цю множину. При нагоді скажу це комусь, передражнивши Кончіса.

— А де вони… інші будинки?

— Як вам подобається ось це? — Він торкнувся статуетки юнака, що стояла під полотном Модільяні. — Макет Родена. Інші будинки… Гаразд. У Франції. В Лівані. В Америці. Я проваджу справи в усьому світі. — Кончіс обернувся до іншої фігурки — бронзової й кістлявої. — Це Джакометті.

— Я приголомшений. Тут, на Фраксосі…

— Чому б і ні?

— А злодії?

— Якби ви мали таку безліч цінних картин, як у мене, — потім покажу вам ще дві там, нагорі, — то вам довелося б вирішити, як з ними поводитися. Або вважати їх тим, чим вони і є, — прямокутними зафарбованими полотнами, або ж стерегти їх, як золоті штабки. Заґратувати вікна й ночами не спати. Ось, — кивнув він на статуетки. — Крадіть, якщо хочете. Я повідомлю поліцію, але вам може поталанити втекти з краденим. Тільки одне вам не вдасться — змусити мене трястися над цим добром.

— Я не загрожую цьому добру.

— На грецьких островах нема злодіїв. Але я б не хотів, щоб кожен знав про ці твори.

— Зрозуміла річ.

— Ось цікава картина. Її не згадано в єдиному повному каталозі творів Модільяні, який мені довелося побачити. І підпису немає, як бачите. Однак дуже легко з’ясувати, хто автор. Зараз покажу. Візьміться за ріжок.

Він відсунув убік скульптуру Родена, і ми зняли картину. Кончіс повернув її, щоб я подивився на зворот. Кілька початкових штрихів ескізу до іншого портрета, в спідній половині незаґрунтованого полотна недбало написано якісь слова та числа. Внизу, біля самої рами, проставлено загальну суму.

— Його борги. Ось. «Тото». Це алжирець, у якого Модільяні купував гашиш. — Кончіс указав пальцем на інший напис. — «Збо». Зборовський.

Дивлячись на недбалі п’яні закарлюки, я відчув простодушність цього художника й жахливу, але конечно потрібну прірву, що відмежовує генія від повсякдення. Ото позичить у тебе на вічне віддання десять франків, а ввечері напише картину, за яку колись даватимуть десять мільйонів.