Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
Маг - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Маг

Электронная книга - «Маг». Краткое содержание книги:

«Маг» — один із найвизначніших творів ХХ століття. Англійський постмодерніст Джон Фаулз працював над романом у 1950–1977 роках і вважав його «своєрідним рагу про сутність людини». «Маг» відзначається гостротою дії, несподіваними поворотами сюжету, сплавом містики, фантастики й реалізму, глибокою психологічністю та тонкою іронічністю. 1999 року видавництво «Modern Library» опублікувало рейтинґ «100 найкращих романів», у редакторській і читацькій версіях якого «Маг» посів 93-тє і 71-ше місця. У 2003-му в опитуванні Бі-Бі-Сі «The Big Read» цей роман опинився на 67-му місці. 1999 року Джон Фаулз став номінантом на здобуття Нобелівської премії саме завдяки «Магу».
1 ... 35 36 37 38 39 40 41 42 43 ... 61
Перейти на страницу:

— Voilà[63].

— Чарівно. — Я вирішив не допустити до того, щоб французька стихія пойняла нас, як епідемія ґрипу. — Не можу намилуватися, — докинув я, кивнувши на репродукцію.

— Еге ж? — Він підійшов до полотна. — «Моя мати».

Спершу я подумав, що він жартує.

— Ваша мати?

— Так називається картина. Насправді це, звичайно ж, його мати. Поза всякими сумнівами. Завжди була.

В очах цієї жінки не було риб’ячої поволоки, звичної в портретах роботи Модільяні[64]. Напружений, уважний, мавпячий погляд. Придивившись до картини зблизька, я трохи пізнувато втямив, що це не репродукція.

— Господи Боже… Вона, цілком певно, коштує цілий маєток.

— Ото ж бо, — відповів, не дивлячись на мене, Кончіс. — Не подумайте, що я убогий, раз живу тут так скромно. Я дуже багатий. — Він вимовив так, ніби вираз «дуже багатий» позначав національність. Може, таки й позначав. Я знову задивився на полотно. — А цей портрет мені… майже нічого не коштував. Я замовив його з милосердя. Хотів гордитися тим, що відкрив у Модільяні генія. Але не відкрив. І ніхто не відкрив. Навіть цей спритник, пан Зборовський[65].

— Ви знали його?

— Модільяні? Ми зустрічалися. Багато разів. Я був знайомий з його приятелем, Максом Жакобом[66]. Наприкінці його життя. В той час він уже прославився. Став невідлучною прикметою Монпарнасу.

Я крадькома глянув на Кончіса, що вдивлявся в картину. Не з чого іншого, як із снобізму, моя повага до цього старого набрала зовсім іншого виміру. Його дивацтво, штучність і моя гадана перевага в пізнанні життя вже не видавалися безумовними.

— Мабуть, ви шкодуєте, що ви не купили його інших робіт.

— Я купив.

— І досі їх маєте?

— Звичайно. Тільки банкрут продає чудові картини. Ці полотна висять у моїх інших будинках.

Я взяв до уваги цю множину. При нагоді скажу це комусь, передражнивши Кончіса.

— А де вони… інші будинки?

— Як вам подобається ось це? — Він торкнувся статуетки юнака, що стояла під полотном Модільяні. — Макет Родена. Інші будинки… Гаразд. У Франції. В Лівані. В Америці. Я проваджу справи в усьому світі. — Кончіс обернувся до іншої фігурки — бронзової й кістлявої. — Це Джакометті.

— Я приголомшений. Тут, на Фраксосі…

— Чому б і ні?

— А злодії?

— Якби ви мали таку безліч цінних картин, як у мене, — потім покажу вам ще дві там, нагорі, — то вам довелося б вирішити, як з ними поводитися. Або вважати їх тим, чим вони і є, — прямокутними зафарбованими полотнами, або ж стерегти їх, як золоті штабки. Заґратувати вікна й ночами не спати. Ось, — кивнув він на статуетки. — Крадіть, якщо хочете. Я повідомлю поліцію, але вам може поталанити втекти з краденим. Тільки одне вам не вдасться — змусити мене трястися над цим добром.

— Я не загрожую цьому добру.

— На грецьких островах нема злодіїв. Але я б не хотів, щоб кожен знав про ці твори.

— Зрозуміла річ.

— Ось цікава картина. Її не згадано в єдиному повному каталозі творів Модільяні, який мені довелося побачити. І підпису немає, як бачите. Однак дуже легко з’ясувати, хто автор. Зараз покажу. Візьміться за ріжок.

Він відсунув убік скульптуру Родена, і ми зняли картину. Кончіс повернув її, щоб я подивився на зворот. Кілька початкових штрихів ескізу до іншого портрета, в спідній половині незаґрунтованого полотна недбало написано якісь слова та числа. Внизу, біля самої рами, проставлено загальну суму.

— Його борги. Ось. «Тото». Це алжирець, у якого Модільяні купував гашиш. — Кончіс указав пальцем на інший напис. — «Збо». Зборовський.

Дивлячись на недбалі п’яні закарлюки, я відчув простодушність цього художника й жахливу, але конечно потрібну прірву, що відмежовує генія від повсякдення. Ото позичить у тебе на вічне віддання десять франків, а ввечері напише картину, за яку колись даватимуть десять мільйонів.

вернуться

63

Ось (франц.).

вернуться

64

Амедео-Клементе Модільяні (1884–1920) — італійський художник єврейського походження.

вернуться

65

Леопольд Зборовський (1889–1932) — польський поет єврейського походження, торговець творами мистецтва.

вернуться

66

Макс Жакоб (1876–1944) — французький поет і художник єврейського походження. Загинув у концтаборі Дрансі.

1 ... 35 36 37 38 39 40 41 42 43 ... 61
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)