He відпускай мене
- Автор: Ишигуро Кадзуо
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-295-6
- Переводчик: София Юрьевна Андрухович
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «He відпускай мене». Краткое содержание книги:
«Не відпускай мене» у перекладі Софії Андрухович — перша книжка Кадзуо Ішіґуро, видана українською мовою. Оформили видання Назар Гайдучик та Оксана Йориш, роботи яких наче стоп-кадри з намальованого кіно додали тонкій емоційній напрузі тексту ще й гри світлотіней та динамічних акцентів.
Пам’ятаю, що в нас була ввічлива домовленість не розпитувати одні одних надто багато про різні заяви. Якщо, скажімо, Ханна закочувала очі під час обговорення якоїсь дівчини і бурмотіла: «Незаймана!» — що означало: «Ми, звісно, не незаймані, а вона — так, чого ж від неї сподіватись?», то її з усією певністю не розпитували: «З ким ти це робила? Коли? Де?». Ні, ви просто з розумінням кивали. Таке враження, що весь той секс траплявся з нами в якомусь паралельному всесвіті, в якому ми час від часу зникали.
Я повинна була помічати, наскільки всі ті заяви, що звучали навколо мене, аж ніяк не сходяться докупи. І все ж з наближенням літа я почала почуватись дедалі більшою дивачкою. У певному сенсі секс став чимось схожим на «творчість» кількома роками раніше. Здавалось, якщо ти ще цього не робив, то мусиш надолужити, і то якнайшвидше. У моєму випадку все ставало тим складніше, що дві мої найближчі подруги робили це безсумнівно. Лора — з Робом Д, хоча вони не були справжньою парочкою. А Рут — із Томмі.
І все ж я постійно відкладала цю справу, повторюючи собі пораду міс Емілі: «Якщо не можете знайти когось, з ким по-справжньому бажаєте поділити цей досвід, не робіть цього!» Але десь навесні того року, про який я зараз розповідаю, я почала думати, що не проти була б зайнятись сексом із хлопцем. Не тільки для того, щоб довідатись, що ж воно таке, але також, що мені подумалось, що варто було б ознайомитися з сексом і добре було б спершу попрактикуватись із хлопцем, який не надто мене хвилював. А згодом, якщо доведеться займатися цим із кимось особливим, то я матиму більше шансів зробити все правильно. Маю на увазі, якщо міс Емілі була права і секс для людей справді був такий важливий, то мені не хотілось би робити це вперше якраз тоді, коли буде по-справжньому важливо, наскільки добре все мине.
Тож я поклала око на Гаррі С. Я вибрала його з огляду на кілька причин. По-перше, я точно знала, що він уже це робив із Шерон Д. Далі, він не аж так мені подобався, але точно не викликав огиди. До того ж він був тихий і гідний, тому навряд чи розпускав би плітки, якби все обернулося цілковитою катастрофою. І він кілька разів натякнув, що хотів би зайнятись зі мною, сексом. Гаразд, багато хлопців видавало в той час різні закличні звуки, але завжди було ясно, коли це справжня пропозиція, а коли звичайні хлопчачі штуки.
Тому я вибрала Гаррі і відклала справу на кілька місяців, тому що хотіла впевнитись, що зі мною буде все гаразд у фізичному плані. Міс Емілі розповідала, що якщо не стати достатньо вологою, могло бути боляче і страшенно неприємно — і я по-справжньому через це хвилювалась. Тоді там не відкриється, часто жартували ми, і це було таємним страхом багатьох дівчат. Я думала, що якщо мені вдасться стати достатньо вологою, проблем не буде, тому я багато працювала сама, щоб у цьому впевнитись.
Я усвідомлюю, що це може здатись нав’язливим станом, але пам’ятаю, що я також багато часу проводила, перечитуючи уривки з книжок, у яких люди займались сексом, знову і знову пробігала тими самими рядками, намагаючись вичавити підказки. Тільки проблема полягала в тому, що наші книжки в Гейлшемі не надто в цій справі допомагали. У нас було багато різних штук із дев’ятнадцятого сторіччя, які написав Томас Гарді і чуваки типу нього, і це жодним чином не ставало в пригоді. У деяких сучасних книжках — авторства, скажімо, Едни О’Браян чи Марґарет Драббл, траплялося трохи сексу, але ніколи не було достатньо зрозуміло, що там відбувається, тому що автори завжди вважали, що у вас уже було повно сексу раніше і тому немає жодної потреби вдаватись у деталі. Тож книжки мене тільки збивали з пантелику, та й із відео було не набагато краще. Кількома роками раніше нам поставили в більярдній відеоплеєр, і на ту весну в нас зібралась непогана колекція фільмів. У багатьох показували секс, але більшість сцен закінчувалось якраз коли секс щойно починався або можна було розгледіти тільки обличчя і спини. А якщо таки траплялась корисна сцена, то її вдавалось переглянути лише побіжно, тому що зазвичай фільм із вами дивилось ще двадцятеро інших учнів. Ми розвинули систему, за якої можна було просити програвати знову окремі сцени — наприклад, ту мить, коли американець перестрибує на мотоциклі через колючий дріт у «Великій втечі». Тоді всі починають просити: «Перемотайте! Перемотайте!», аж доки хтось не бере дистанційний пульт, і ми знову дивимось уривок, іноді — три або й чотири рази. Але навряд чи я могла сама почати просити про перемотування, щоб ще раз переглянути сцени з сексом.
Тож я відкладала тиждень за тижнем, продовжуючи підготовку, аж доки не настало літо і я вирішила, що готова, як ніколи.