Вибрані вірші

1942 р. Літаки Королівських повітряних сил скидають на парашутах партизанам тисячі примірників Поезія і правда 1942. Поет назавжди повертається до лав комуністичної партії. Відкрита книга II. Мимовільна поезія і зумисна поезія. Елюар стає членом художньої ради видавництва Мінюї.

1943 р. Поновлює стосунки з Араґоном і відновлює з ним Національний комітет письменників. Співпрацює з Леттр франсез, збирає тексти Честь поетів для видавництва Мінюі. Публікує Сім віршів про кохання під час війни під псевдонімом Жан дю О. З листопада 1943 року до лютого 1944 року Елюар переховується в психіатричній лікарні Сен-Альбан в Лозері. Пише Спогади про божевільню (опубліковані 1946 p.).

1944 р. Лютий: повернення до Парижа. Ложе, стіл. Публікує Зброя страждання присвячена визволенню Тулузи. Засновує підпільну газету Летернель ревю. Серпень: поет виходить із підпілля і публікує збірку віршів, написаних під час Опору: Достойні жити, Віч-на-віч з німцями, Паблові Пікассо. Отримує медаль Руху опору.

1945 р. У квітні 1944: Париж ще дише!, Подвійна тінь,Білокрилі білошвейки, Мова закоханого міркування, Бажання.

1946 р. Неперервна поезія І. Конференції в Чехословаччині й в Італії. Мандрівки до Югославії і Греції. Тривка жадоба жити.

28 листопада: У Швейцарії, де він перебував, Елюар дізнається про смерть Нюш у віці 40 років. Із цього дня і аж до зустрічі з Домінік Лемор на Всесвітньому конгресі миру в Мехіко (1949) поет переживає період безнадії.

1947 р. Предмет слів і образів. Вона споруджує палац. Час через вінця. Незабутні тіла. Найкраща збірка віршів і збірка, яку уклали для себе (антологія 1818— 1918) Внутрішнім зором, 8 зримих віршів (у співпраці з Максом Ернстом).