Крутая плюс, або Терористка-2
- Автор: Меднікова Марина
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: Кальварія
- ISBN: 966-663-169-5
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «Крутая плюс, або Терористка-2». Краткое содержание книги:
Горілка «Крутая» — вже бренд. А у нас кожний школяр знає, що горілка без пива — гроші на вітер.
Треба нам цей заводик долучити до концерну.
Назва гарна пропадає. Райцентр цей, де наш заводик чумкає, називається Великі Роґулі. От і назвемо ми наше пиво — «Роґуль». По-народньому.
— А чому не «Крутий Роґуль»?
— Клас. Я щодня переконуюсь, що не дурно тебе взяла. Звісно — Крутий! І слогани просяться агресивні, нахабні. «Люблять люди на Землі ці Крутії Роґулі!», «Великими ковтками з Крутими Роґулями!»… «Хто не п’є Роґуль, той повний нуль». «А дівчата з парубками, як ті раки з Роґулями». Візьмеш у Зіньки пакет документів, вивчиш, у п’ятницю зберемо нараду. Ти, я, Стасик Кучерявий.
— А моя роль яка?
— Справою збанкрутування заводу, перекуплення його за рупь за двадцять і переоснащенням підприємства займеться Стасик. Він має достатньо аргументів для директора, аби той хутенько все зрозумів і не сіпався, а діставав задоволення. Ти тільки проконсультуй його юридично, як заслужений, блін, юрист, щоб усе було абгемахт. Поговори з Зіркою.
— Про що?
— Чого ти збентежилася? Я просто хочу їй допомогти, як старій подрузі… Все ж таки відчуваю перед нею сяку-таку провину… Вона мови знає, нехай мені промови пише, я гарно платитиму, не зажлоблюся. Коли хочеш, я з нею навіть не зустрінуся. Слово честі. Вона й не знатиме, хто я, якщо ти не будеш теленити… Спілкуватимемось комп’ютером, через Зіньку. Отримала завдання, виконала, гроші в кишеню. І гуд-бай. Ляля — не робота. Спічрайтер називається. А хочеш — зв’язок піде через тебе?
— Хочу.
— О’кей. У нас тут підбирається незлецька кумпанія. Як у тому польському анекдоті: «бардзо пожондна — пан міліціянт, пан крайовий говнюх і єще дві курви». Жарт. Ми абикого не беремо.
Люди тричі провірені, патентовані, муха не пролетить. Стратонівна зі мною від початку. Її мені один заокеанець подарував, Стратонівна мала з ним бухгалтерсько-бізнесову оборудку. Зали шився довольний, як слон. Зінька, й та — могилянка, а не абищо. Політологічний факультет. Я її на студентських оглядинах в Академії видивилася.
Рік пасла, завдання давала, гроші платила, придивлялася. Дівка бритва. Має гарний апетит. А це означає — зміна зміні росте…
Крутая натиснула кнопку селектора.
— Зінько, що в тебе?
— Три повідомлення, два телефони, прохання від газети про інтерв’ю…
— Хто дзвонив?
— Малпи й обізяни. Нічого нагального.
— Скільки разів попереджала! Хтось почує, як ти електорат обзиваєш…
— Ніхто не почує, я бдю. Так казала моя бабця, а значить, народна мудрість.
— Слухай сюди. Я беру референта, прізвище Симчич, її роботу курируватиме Тетяна Іванівна.
Вона підійде до тебе, пояснить конкретно, окей?
— Стьюпід енд фані.
— Тобто?
— Глупство й сміх. Смішно не зрозуміти таке просте завдання. Тут знову притирився цей, з привітом, Анатоль Саврадимович Пікайзен. Зараз пішов до Стратонівни в бухгалтерію, помагати шафи совати. Сказав, що вирішив стати вашим іміджмейкером, зараз створює своє бачення передвиборної кампанії.
— Скільки казати — жени з порога, нам ще філію дурки тут відкрити…
— Ліліє Іванівно, він безвредний, тихий, смішно розказує, нехай ходить, місця не пересидить.
— А може, він підісланий козачок, ти про це подумала?
— Я перевірю.
— Як?
— На детекторі брехні, — Зінька розсміялася.
Крутая відімкнулася. Схопила сумку, обляпану лайковими трояндочками з перламутровим осердям, облямовану довгою шкіряною локшиною.
— Де я в біса діла того папірця? Ой, диви, квітку одірвало. Десь зачепилася… Сьодні все проти мене, треба тихо бути, у щось ускочу.
— До вас прийшли, — офіційно сказала в селектор Зінька.
— Малпи й обізяни, — пробурмотіла Крутая.
— Я піду, — Кулик підвелася.
— Чекаю звіту.
До кабінету встромилася голова Стаса Кучерявого.
— Здрастуйте, Ліліє Іванівно, здрастуйте, Тетяно Іванівно. Щойно помітив: ви однакові по батькові. Не сестри?
Кулик лупнула на Стаса, той не знітився, неначе на нього таким зизим оком життя дивиться щодень. Кулик вийшла.
— Дізнався? — Крутая не запропонувала Стасові сісти.
Він сів сам, дбайливо підсмикнувши бездоганні холоші.
— Кримінальної справи не порушено, немає складу злочину, констатовано природну смерть від серцевого нападу, із сусідів ніхто нічого підозрілого не бачив, окрім візиту Олійника Василя Анатолійовича.