Іліада. Одіссея
- Автор: Гомер
- Язык: украинский
- Переводчик: Борис Тен
- Жанр: Античная литература
Электронная книга - «Іліада. Одіссея». Краткое содержание книги:
Поема відзначається досить складною і довершеною композицією, що свідчить про високий художній рівень, якого досягла поезія Гомерівського часу. «...Окреслені ясними лініями, в прозорому і рівному освітленні стоять і рухаються люди в межах простору, що охоплюється оком; не менш ясні їхні думки й почуття, повністю виражені в слові, гармонійні навіть у стані хвилювання» (Е. Ауербах).
411] А чи не виступить битися хтось і за тебе сильніший,
412] Егіалея, донька Адрастова, вельми розважна,
413] Чи не розбудить вночі домашніх своїх голосінням,
414] За чоловіком ридаючи шлюбним, найкращим з ахеїв,
415] Духом міцна Діомеда дружина, впокірника коней».
416] Мовила так і руками їй кров із правиці обтерла.
417] Рана загоїлась їй, і тяжкі заспокоїлись болі.
418] Та додивились до цього богині Афіна і Гера
419] Й стали словами глузливими Зевса Кроніда дражнити.
420] Так почала говорить ясноока богиня Афіна:
421] «Ти не розсердишся, Зевсе, мій батьку, за те, що скажу я?
422] Знову намовила, видно, Кіпріда котрусь з ахеянок
423] В стан перебігти троян, що страшенно їх так полюбила.
424] Пестячи ту ахеянку ошатну, напевно, дряпнула
425] Пряжкою з золота руку свою делікатну богиня».
426] Мовила так. А батько людей і богів усміхнувся
427] І, золоту Афродіту покликавши, мовив до неї:
428] «Доню моя, не на тебе воєнні покладено справи.
429] Краще ти шлюби єднай, що плекають солодкі жадання.
430] Це ж усе - тільки Арея палкого й Афіни турбота».
431] Так між собою тоді про все це вони розмовляли.
432] А Діомед гучномовний тим часом метнувсь до Енея,
433] Знаючи, що Аполлон над ним простягає рамена.
434] Він не боявся й великого бога, так квапивсь Енея
435] Вбити мерщій і славне озброєння з нього стягнути.
436] Тричі він кидався, прагнучи тут же убити Енея.
437] Тричі вдаряв Аполлон по блискучім щиті Діомеда.
438] А як той кинувся ще й учетверте, на бога подібний,
439] Грізно гукнув Аполлон дальносяжний тоді Діомеду:
440] «Опам'ятайся й тікай! І рівнятися, сину Тідеїв,
441] З нами, богами, не смій. Ніколи-бо рівні не будуть
442] Плем'я безсмертних богів і людей племена земнородні».
443] Мовив він так, і подавсь тоді трохи назад син Тідеїв,
444] Щоб не накликати все ж дальнострільного гнів Аполлона.
445] А Аполлон, з сум'яття бойового схопивши Енея,
446] В храм свій поклав, що збудований був на священнім Пергамі.
447] Тут, в цій святині великій, Лето й Артеміда-лучниця
448] Рани загоїли й славну потужність вернули Енею.
449] Постать примарну тим часом створив Аполлон срібнолукий,
450] Схожу цілком на Енея, в такому ж озброєнні навіть.
451] Круг тої постаті бились трояни й божисті ахеї
452] І один одному перед грудьми шкіряні розбивали
453] Круглі великі щити і маленькі щитки легкокрилі.
454] Феб-Аполлон до Арея, до буйного бога звернувся:
455] «Кров'ю умиваний людоубивче Арею! Арею,
456] Мурів руїннику! А чи не час з бойовища прогнати
457] Сина Тідея, що навіть із Зевсом готовий вже битись?
458] Спершу Кіпріді він руку поранив при самім зап'ясті,
459] Потім уже й на мене він кинувсь, на бега подібний».
460] Так Аполлон, йому мовивши, сів на висотах Пергаму.
461] Згубний Арей тоді лави троян піднімати подався,
462] Бистрого постать прибравши фракіян вождя Акаманта,
463] Голосно став Пріамідів він, паростків Зевса, гукати:
464] «Діти Пріама-владики, великого паростки Зевса!
465] Доки терпіть вам, щоб ваших людей убивали ахеї?
466] Чи не ждете, щоб під брами міцні підійшли вони битись?
467] Воїн лежить тут, що був, як і Гектор божистий, в пошані, -
468] Син нездоланного серцем Анхіса, Еней благородний.
469] Йдімо ж, врятуймо із гомону січі достойного друга!»
470] Мовлячи так, будив він у кожнім відвагу і мужність.
471] Тут Сарпедон богосвітлому Гектору став дорікати:
472] «Гекторе, де ж то уся твоя ділась відвага колишня?
473] Ти говорив, що без війська, без ратних союзників місто
474] Сам урятуєш лише з шуряками й братами своїми.
475] Не помічаю я й досі і жодного з них тут не бачу.
476] Всі поховались од страху, неначе ті пси перед левом.
477] Ми ж тут і далі б'ємось, хоч ми лиш союзники ваші.
478] Також і я вам союзник, іздалека з військом прибулий,
479] З дальнього краю Лікії, де Ксантові хвилі вирують.
480] Любу дружину я там залишив з немовлям, моїм сином,
481] Скарбів багато лишив, що їх так жадає убогий.
482] Все ж лікіян я привів і сам у двобої готовий
483] З ворогом стати на герць, хоч нічого мого тут немає,
484] Що відібрати б схотіли й забрати з собою ахеї.
485] Ти ж непорушно стоїш і загонам своїм не накажеш
486] Ворогу опір чинить і жінок боронити від нього.
487] Як би не втрапити вам, неначе у сіті всевловні,
488] В руки ворожих людей, їм за здобич не стати й поживу.
489] Скоро сплюндрують вони вам і густо заселене місто!
490] Слід би тобі і днями й ночами про це турбуватись,