Іліада. Одіссея
- Автор: Гомер
- Язык: украинский
- Переводчик: Борис Тен
- Жанр: Античная литература
Электронная книга - «Іліада. Одіссея». Краткое содержание книги:
Поема відзначається досить складною і довершеною композицією, що свідчить про високий художній рівень, якого досягла поезія Гомерівського часу. «...Окреслені ясними лініями, в прозорому і рівному освітленні стоять і рухаються люди в межах простору, що охоплюється оком; не менш ясні їхні думки й почуття, повністю виражені в слові, гармонійні навіть у стані хвилювання» (Е. Ауербах).
253] В мене немає того у природі, щоб, криючись, битись
254] Чи ховатись зі страху: ще сила моя непохитна!
255] Навіть із кіньми не виїду я, а виступлю пішки
256] В бій проти них, не дасть-бо тремтіти Паллада Афіна.
257] На колісниці од нас прудконогі не винесуть коні
258] Разом обох, чи встигне хоча б лиш один врятуватись.
259] Інше тобі я скажу, ти ж у серце вклади оце слово.
260] В разі порадниця мудра Афіна мене обдарує
261] Славою вбити обох, ти притримай поривчатих коней,
262] Віжками міцно до поручнів повоза їх притягнувши.
263] Сам - не забудь же цього! - до Енеєвих кинешся коней
264] І від троян їх жени до ахеїв красивоголінних.
265] З тої породи вони, що Тросові Зевс громозвучний
266] Дав в нагороду за сина його Ганімеда, - тож кращих
267] Коней нема під зорею світання і сонячним сяйвом.
268] В Лаомедонта цю викрав породу Анхіс мужовладний,
269] Потай кобил у табун до баских підсилаючи коней.
270] Шість народилось тієї породи лошат в його домі.
271] Четверо з них залишив він у себе, годуючи в стайні.
272] Двоє ж Енеєві дав, особливо при втечі надійних,
273] їх захопивши, велику собі ми здобудемо славу».
274] Так Діомед і Стенел між собою тоді розмовляли.
275] Скоро й ті двоє примчали,, швидких поганяючи коней.
276] Перший сказав Діомеду осяйливий син Лікаонів:
277] «Духом твердий і відважний Тідея славетного сину!
278] Не подолав тебе луком швидким я, гіркою стрілою,
279] Спробую списом тепер, чи не краще улучу я нині».
280] 1 Мовивши так, довготінного з розмаху кинув він списа
281] І Тіде'ща ударив у щит. Пройняло його наскрізь
282] Мідяне вістря і панцира тут же торкнулося дзвінко.
283] Голосно крикнув до нього осяйливий син Лікаонів:
284] «Пах твій навиліт пробито! Недовго тепер, сподіваюсь,
285] ' Зможеш триматись. Мені ж ти надав цим великої слави!»
286] Та, не злякавшись, йому відповів Діомед премогутній:
287] «Ти помилився, не влучив ти! Вам же обом, сподіваюсь,
288] Звідси не вийти раніш, поки той або інший, упавши,
289] Кров'ю напоїть Арея, бійця із щитом нездоланним».
290] 1 Мовив і списа метнув. Його скерувала Афіна
291] Пандару в ніс біля ока, і в білі він зуби уп'явся.
292] В самій насаді язик одсікла йому мідь нездоланна,
293] Вістря навиліт пройшло аж униз, через край підборіддя.
294] З повоза впав він, і брязком на ньому озвалася зброя
295] 5 Ясноблискуча. Вбік прудконогі шарахнулись коні
296] Від переляку. Так Пандар душі тут і сили позбувся.
297] Скочив на землю Еней із щитом та із списом великим,
298] З остраху, шоб не забрали убитого в нього ахеї.
299] Як в своїй силі упевнений лев, круг трупа ходив він,
300] Спис уперед виставляв і щит, на всі боки округлий,
301] Кожного, хто б не наблизивсь до нього, убить він грозився
302] Криком жахливим. Та камінь схопив син Тідея руками
303] Вельми важкий, удвох не могли б його смертні підняти
304] З нині живучих, а він і один ним розмахував легко.
305] Ним він ударив Енея в крижі, там де стегон окістя
306] Ходить в суглобах, - стегенною чашею це називають.
307] Чашу він ту роздробив і обидва порвав сухожилля.
308] Ще й йому шкіру той камінь обдер шерехатий. І раптом
309] Зсунувсь герой на коліна й рукою м'язистою тільки
310] Сперся об землю. І чорная ніч йому очі окрила.
311] Був би, напевне, загинув Еней, поводатар народу,
312] Тільки ж бо Зевсова донька угледіла це, Афродіта,
313] Мати, яка породила його пастухові Анхісу.
314] Оповила вона білі рамена круг любого сина,
315] Спереду краєм свого покривала блискучого вкрила,
316] Захистом певним од стріл, щоб хтось із данаїв комонних
317] Міддю грудей не пробив йому й духу із тіла не вийняв.
318] Винесла так з бойовища вона свого любого сина.
319] Син Капанеїв Стенел, проте, не забув настанови
320] Тої, що дав перед цим Діомед йому голосномовний.
321] Осторонь січі лункої свої поставив він коні
322] Однокопиті, до повоза віжками їх прив'язавши.
323] До пишногривих Енеєвих раптом він кинувся коней,
324] їх від троян одігнав до ахеїв красивоголінних
325] І передав Деїпілові, другу своєму, якого
326] Більш цінував од ровесників інших за мислі поважні,
327] Щоб до човнів той одвів крутобоких. А сам він тим часом
328] На колісницю зійшов і, віжки блискучі вхопивши,
329] Зразу ж учвал до сина Тідея погнав свої коні
330] Міцнокопиті. А той переслідувать взявся Кіпріду
331] Міддю безжальною, знав, хоч богиня вона, а безсильна,