Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Шпионские детективы » Ранок дня не визначає [Денят не си личи по заранта - uk]
Ранок дня не визначає [Денят не си личи по заранта - uk] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Ранок дня не визначає [Денят не си личи по заранта - uk]

Электронная книга - «Ранок дня не визначає [Денят не си личи по заранта - uk]». Краткое содержание книги:

Богомил Райнов (народився 1919 року) — болгарський романіст, публіцист, мистецтвознавець. Він автор пригодницьких творів «Інспектор і ніч», «Людина повертається з минулого», «Бразільська мелодія», що склали трилогію «Три зустрічі з інспектором». Особливий успіх має серія романів про болгарського розвідника Еміля Боєва: «Пан Ніхто», «Нема нічого ліпшого за негоду», «Велика нудьга», «Наївна людина середнього віку» та «Реквієм».
1 ... 34 35 36 37 38 39 40 41 42 ... 111
Перейти на страницу:

Американець перестає ходити й спирається на поруччя.

— Я вже казав вам, Майкле: моя мета — Райєн.

— Якщо ваш Райєн веде подвійну гру, чому ви не викриєте його, замість клеїти фальшиві звинувачення.

— На жаль, він не веде подвійної гри. Надто дурний для нашої професії. Зате в інших справах він кмітливий. Тому свого часу його виключили з гри, як і Томаса. Але Томас — паразит невідомого походження, тим часом як цей тип — знатного. Думаю, як тільки ви його побачите, вам стане все зрозуміло. Поводиться він так, наче хоче сказати: «Я закінчив Гарвард, а чи знаєте ви, хто мій батько?» Зауважимо в дужках, що Гарвард він закінчив з великими труднощами й не без батькової допомоги. Ця людина мені й потрібна, Майкле.

— Розумію. Тільки не можу збагнути — навіщо?

— В даному випадку мої особисті причини нічого не важать. Головне, що Райєн має бути викритий. Безпосередньо на нього вийти не вдалося, тому ви зробите це через Томаса. Така в загальних рисах схема: Ерліх зв'язує вас із Томасом, а Томас — з Райєном.

— Все ніби дуже просто.

— Ну, не так вже й просто, звичайно. Але про деталі — потім. Зрештою, ви діятимете не голими руками. Розраховуйте на допомогу трьох дам.

Він дивиться на мене: чи добре я його зрозумів? Потім знову підходить до столика, бере відерце для льоду, пересвідчується, що там уже сама вода, і, зрештою заспокоївшись, відпиває зі своєї склянки.

— Спека.

— Гарний день, — відповідаю я, дивлячись на розпечене білясте небо. Потім додаю: — І все-таки дивно, що такий женоненависник, як ви, завжди працює з жінками.

— Я не женоненависник. Навпаки: підтримую рівноправність. У тому розумінні, що обидві статі мають однакове право бути зневаженими.

— Проте використовуєте як робочий інструмент переважно жінок.

— Вам хочеться, щоб я використовував якогось типа, чий похмурий погляд промовистіший за поліцейський жетон і який машинально обмацує свій зад, перевіряючи, чи на місці його пістолет?! Жінки спритніші в грі, особливо коли треба мати невинний вигляд. Вони делікатно беруть вас на мушку й чарівно посміхаються, підштовхуючи в провалля.

— Можливо, ви маєте слушність.

— Не кажучи про те, що вони старанніші й педантичніші в дрібницях…

Ніби на підтвердження цих слів з холу зазирає Мод і запитує:

— Чи ви ще не зголодніли?

— Тут нема чого їсти, — бурчить Сеймур.

— Уже все приготовано, — заперечує дама.

— От бачите, Майкле? — підхоплює американець. — Чоловік ніколи б не додумався до такого. Жінка, якщо вона збирається дати вам отруту, зробить це, пригощаючи вас розкішним обідом. А чоловік — у найкращому випадку — піднесе вам отруту разом із склянкою води, та ще й просичить: «Ану, пий швидше, бо в мене немає часу!»

— До чого тут отрута? — запитує спантеличена Мод. — Асорті зовсім свіже, салат — також.

— Ми висловлюємось алегорично, люба, — заспокоює її Сеймур. — Говоримо якраз про перевагу вашої статі.

РОЗДІЛ П'ЯТИЙ

Кажуть, життя середньовічного міста зосереджувалося навколо кафедрального собору. В цьому немає нічого дивного, якщо взяти до уваги, що за двісті метрів від собору починалися поля. Сучасний Кельн, звичайно, дуже відрізняється від того, давнього, але й нині осередком міського життя є кафедральний собор, особливо коли йдеться про життя полчищ туристів.

Дві високі готичні дзвіниці церкви вп'ялися в небо, мов два гострих зуби, потьмянілі й роз'їдені часом. Будівля має темно-коричневий колір, наче обгоріла. Вона й справді горіла, навіть була частково зруйнована тими англійцями, діти яких тепер уважно розглядають її, вивчаючи особливості німецької готики.

Так, собор палили й руйнували, але після того акуратно відбудовували й реставрували — в силу тієї дивної манії людства руйнувати, щоб потім мати змогу дбайливо реставрувати… Шкода лише, що скалічених людей уже не реставруєш, інакше все було б гаразд.

Величезний майдан біля кафедрального собору — найулюбленіше місце туристів і… вітрів. Навіть коли в усьому місті безвітряно й спокійно, тут гуляє вітер. Та це анітрохи не зменшує притягальної сили просторої бетонованої площі, де рої хлопчаків, зібравшись з усього міста, гасають на роликах, налітаючи з гуркотом на кіоски з сувенірами й наганяючи жах на туристів.

1 ... 34 35 36 37 38 39 40 41 42 ... 111
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)